Ода любові українському селу | Колонка редакторки

Квіти на клумбі біля сільської дороги, Харківська область

Мене звати Катерина Капустіна, нині я опікуюсь онлайн-медіа Zemliak.com і я з дитинства купалася в любові до рідного хутора, звідки мій тато і улюблена бабуся з дідусем. Зараз мій мозок і серце вихоплюють звідусіль усе, що пов’язане із селом… 

Днями прочитала у Фейсбуці допис відомого українського військового, поета та музиканта Павла Вишебаби про те, що у свою відпустку він покинув Київ і… поїхав на хутір. До жінки, які ніколи не бачив у житті і знайомий тільки в переписці. Так почалася нова романтична історія на хуторі Лисички на Тернопільщині. 

Як ми вже писали на Zemliak.com, там кілька років живе та господарює відома модель Анжеліка Кравець — вона займається власним будинком, розводить худобу та птахів («є 4 кози, 8 собак, 12 котів, 10 курей»), вирощує городину і працює на Only Fans. 

Ще осьде запойно дочитала роман Люко Дашвар «Село не люди». Згадала своє дитинство в селі і, здається, шкірою знову відчула цю «інакшість» села та хутора.

А на додачу, як співпало, президент України Володимир Зеленський і його команда поділилися своїм поглядом… Щодо розвитку українських сіл.

І мої думки вперто рояться довкола села — не просто як території, населеного пункту, а як глобального екзистенційного збірного явища.

Тренд на село в Україні

Уже кілька років я разом із Zemliak.com втішено спостерігаю, як в Україні несеться тренд на село.

Часто дивлюсь, читаю десятки профілів і блогів у TikTok, Instagram та Facebook. Багато з них починаються зі слів «Ми купили будинок у селі», «Ми переїхали в село», «Ми започаткували власну справу в селі». І мені цей тренд дуже подобається. 

• Молодий селянин із TikTok: як блог про корів і молоко збирає сотні тисяч переглядів

• Життя на селі у фокусі: блог Тетяни Перевєдєнцевої

• Вирощування петунії з розсади: відома сільська блогерка FermerkaUA ділиться досвідом

• 300 га за три роки: Оксана Лукіянчук про свій шлях у фермерстві на селі

• Блогер Лебіга на стрімах по селу зібрав 4 млн грн для ЗСУ

Буду щирою: у дитинстві сама мріяла, що колись виросту, повернусь на рідний хутір бабусі та дідуся і матиму там власну кінну ферму.

Нині їхати до свого чоловіка в прифронтове село попри всякі небезпеки я сприймаю як чудову нагоду побачитися зі своїм ЗСУшником, тобто моїм чоловіокм-військовим, і прекрасну можливість погостювати в хай хоч прифронтовому селі, знову відчути це сільське життя на дух, як-то кажуть.

Ветерани повертаються

Усе про підтримку, соціалізацію та власну справу для ветеранів і їхніх родин

Тепер село стало не тільки модним, а й місцем для виживання. У час, коли росіяни вже який рік підряд знищують енергосистему України, міста (та й села, власне, теж) залишаються без світла, тепла і води, життя у селі перестає виглядати, як каже сучасна молодь, чимось крінжовим. 

Перезимувати в селі, де є будинок із грубкою чи піччю та колодязем у дворі, нині виглядає як шанс на автономію у скруті. Та навіть жити в приватному будинку в місті і мати можливість менше або і взагалі не залежати від аварійних відключень — це нині звучить досить непогано. 

Чому нині село — в моді

Життя в селі чи бодай у приватному будинку в передмісті — це про автономію і своєрідну свободу. Зранку ти можеш вийти з чашкою кави у свій двір, закутавшись в домашні речі. Поздороваєшся зі своїм котом, собакою, а може, куркою, гускою, качкою, козою, коровою, свинею. Звичайно, перед цим погодувавши їх, бо як голодні — буде крик і попити ту свою каву в спокої буде майже нереально.

Ще тобі більше не треба щодня ходити в супермаркет по їжу. Ця залежність стає меншою. Можна раз на тиждень з’їздити в райцентр, закупитися і весь тиждень спокійно поєднувати домашні й куплені продукти в смачних стравах. 

Усе про розсаду

Поради щодо вибору насіння, ґрунту, посіву та пікірування овочевих культур

Іноді можна спланувати «вихід чи виїзд в люди». У якийсь торговий центр чи на базар. Або в кіно. Або в музей чи театр навіть… 

Певна, що мода на життя в селі повернулася, бо людям перестає подобатися бути «частинкою системи в бетонних джунглях багатоквартирних будинків». Люди знову почали більше цінувати свою волю і бажання бути господарем чи господинею на своїй землі. Ну а що ти зробиш, як воно в багатьох — у крові? 

Жити в селі — це про заземлення. Про життя тут і зараз (ну і на зовсім трошки вперед, бо корми для птахів і худоби та підживлення для городини треба купити заздалегідь). Це про те, щоб вчитися відчувати щастя в маленьких і великих дрібницях; це про тишу і спокій.

Це не про «відкат назад», а бажання знайти по-справжньому своє місце.

Досить стереотипів про сучасне село

Так, жити у селі — це важка щоденна праця. Із самого малечку бачила, як бабуся з дідусем від 4-ї ранку на ногах, важко працювали і в сутінках забрідали в дім, поробивши (не)всі справи і валячись від утоми… Або спробуй запасися дровами та щодень топи ту піч із грубкою…

Але, на щастя, села в Україні різні. Уже давно пора відходить від стереотипів про хати-мазанки (але і стилізовані мазанки насправді круті!) та «журавлі» на подвір’ї. 

Сучасне українське село — це одночасно про сталість традицій, заземлення і про прийняття сучасних рішень у плані власного добробуту. Газ і газові котли, власні скважини, пральні машини, мікрохвильовки та інша сучасна побутова техніка, Wi-Fi, зарядні станції та генератори. А сонячні електростанції бачили в селах? А автопарк місцевих фермерів?

Звичайно, поки завжди залишатимуться проблеми з дорогами, освітою, медициною в селах. Однак я щиро вірю: хто хоче — шукає можливості, а хто не хоче — відмовки.

Здається, зневажати та не любити село може тільки той, хто там ніколи не був. Або просто це не його чи її філософія… Нам разом слід навчитися сприймати село замість категорії «місце, де росте картопля» в категорії «місце сили та заземлення».

Село вимагає величезних інвестицій — здоров’я, сили, часу, грошей, терпіння. Але і дає ні з чим незрівнянну свободу. Це місце, де, імовірно, можна відчути настояне людське щастя.

Глибоко в душі я вірю, що, «коли виросту», знову переїду жити в село, займатимуся господаркою і писатиму блоги для головного сайту про українське село та людей, які люблять і працюють на земліі, — Zemliak.com!

(с) Катерина Капустіна, Zemliak.com, 2026.