Щоб бути в курсі свіжих новин, підпишіться на сторінки сайту Земляк у Facebook, Telegram та в Instagram.
У сільській школі на Полтавщині створять соціальний будинок
10 червня 2023,13:30
Будівлю школи в селі Артелярщина Зіньківської громади на Полтавщині планують перетворити на соціальне житло для вимушено переселених українців, пише ТСН.
Переселенці у село стали приїздити рік тому. Їх розміщували у школі, яка тоді не була пристосованою для проживання.
«Усе село, в кого, що було, люди зносили все — ліжка, одяг, продукти і овочі… Все- все! Мед, олію… Якусь м’ясинку, гусей ріжу, молоко, сиру, сметану, огірки… Люди настільки співчували», — розповідають селяни.
До війни у навчальному закладі вчилося 12 дітей — зараз старшокласники їздять до сусіднього села, першачки на дистанційці. Тепер в селі тішаться, що завдяки цій школі і прихисток людям дали, і врятували приміщення школи, яке стояло пусткою, від руйнування.
Читайте також Нова хвиля переселенців через теракт на Каховській ГЕС: чек-лист громадам для зустрічі постраждалих
Кабінет української мови та літератури, як і усі у школі, перетворився на спальні для людей, які шукають прихистку від цієї війни. Нині тут живе 18 родин. Деякі переселилися нещодавно, а деякі живуть тут понад рік.
Тут людей годують: у їдальні працюють два шкільні кухарі. За гроші благодійників школу переобладнали і вона стала схожа на житло. Поставили пральні машини, бойлери та душові кабіни. Найскладніше було з опаленням — на другому поверсі школи його взагалі не було. Тут замінили усі труби, поставили батареї, оновили котельню. На другому поверсі залишаються старі дерев'яні вікна, їх треба міняти, але поки на це немає ресурсів. А ще у загальному холі не вистачає телевізора.
Школа все більше стає схожою на гуртожиток. Тут вже знайшли прихисток пів сотні українців, чиї села чи міста під окупацією або на лінії фронту. Половина переселенців — це люди, які у похилому віці залишилися на самоті, на вулиці, і без жодних засобів для існування.
«Син помер, а невістка безвісти зникла і залишилась у мене дівчинка-сирота», — розповідає мешканка школи.
У цьому селі готові школу повністю переробити під соціальний будинок, щоб люди, яким немає куди повертатися, змогли розпочати тут життя з нуля.
«Нам весь час хотілося, щоб в цьому закладі було життя», — кажуть місцеві.
Тут готові прийняти ще десяток родин і допомагати їм. З цього маленького села за 20 останніх років тільки виїздили місцеві. Перед війною тут залишалось 400 селян, і раптом за рік громада збільшилась на пів сотні мешканців — це ніби новий поштовх для розвитку села. Переселенці ж, у яких вщент зруйновані будинки, кажуть, саме можливість мати хай і соціальне житло дає їм надію налагодити своє зруйноване життя.
