Щоб бути в курсі свіжих новин, підпишіться на сторінки сайту Земляк у Facebook, Telegram та в Instagram.
10 найнебезпечніших хвороб картоплі: як розпізнати патогени та зберегти врожай
21 липня 2026,10:00
Картопля — одна з найважливіших та водночас найвразливіших сільськогосподарських культур.
Нестабільні погодні умови, недотримання сівозміни, використання несертифікованого насіннєвого матеріалу та накопичення патогенів у ґрунті щороку призводять до значних втрат врожаю. Хвороби картоплі здатні не лише знищити бадилля під час вегетації, а й повністю зіпсувати бульби в період зимового зберігання.
Для ефективної боротьби з патогенами важливо вчасно поставити правильний «діагноз» рослині та застосувати грамотну систему захисту.
Пропонуємо детальний огляд 10 найпоширеніших хвороб картоплі, їхніх симптомів, наслідків та дієвих методів профілактики й лікування на основі науково обґрунтованих діючих речовин.
Фітофтороз (Phytophthora infestans)
Фітофтороз — найвідоміше та найнебезпечніше грибоподібне захворювання (ооміцет), яке за сприятливих умов (висока вологість, тумани, помірна температура) здатне знищити поле картоплі за лічені дні.
На верхньому боці листя з'являються темно-бурі розпливчасті плями, які швидко розростаються. На спідньому боці листка у вологу погоду утворюється ніжний білий павутинистий наліт — спороношення гриба.
На стеблах з'являються темно-коричневі смуги, а на самих бульбах хвороба проявляється у вигляді втиснутих твердих темно-сірих або бурих плям, що проникають углиб м'якуша у вигляді іржаво-бурих язиків.
Наслідком фітофторозу є масове відмирання асиміляційного апарату, зупинка росту бульб та втрата врожайності від 30% до 100%. Інфіковані бульби загнивають ще в ґрунті або під час зберігання.
Для профілактики необхідне дотримання 4-річної сівозміни, глибоке підгортання кущів та використання стійких сортів.
Під час хімічного захисту (профілактично та за перших симптомів) використовують контактні та системні діючі речовини: металаксил-М, манкоцеб, диметоморф, цимоксаніл, пропамокарб гідрохлорид, флуазінам, азоксистробін та флуопіколід.
Альтернаріоз, або суха плямистість (Alternaria solani, Alternaria alternata)
Альтернаріоз на картоплі — це грибове захворювання активно розвивається за спекотної погоди з періодичними дощами або рясними росами. Вона вражає насамперед ослаблені та ранні сорти картоплі.
За 2-3 тижні до цвітіння на нижніх, а пізніше й на верхніх листках з'являються чітко обмежені темно-бурі або концентричні плями з вираженими круговими смугами, які нагадують мішень. Листя жовтіє, сохне та кришиться. На бульбах утворюються вдавлені темні плями з чіткими краями, м'якуш під якими перетворюється на чорну суху масу.
Альтернаріоз спричиняє передчасне відмирання бадилля, недобір урожаю до 20-40% та суттєве погіршення товарної якості бульб.
Для профілактики потрібне оптимальне живлення (особливо калієм), збалансоване зрошення та знищення рослинних решток.
Хімічний захист передбачає внесення фунгіцидів на основі дифеноконазолу, азоксистробіну, піраклостробіну, тебуконазолу, боскаліду, пентіопіраду чи хлороталонілу.
Звичайна парша (Streptomyces scabies)
Парша картоплі — це бактеріально-актиноміцетне захворювання, яке найбільше поширене на легких, піщаних та вапнякованих ґрунтах із лужною реакцією (pH > 6,0).
Хвороба проявляється виключно на бульбах. На шкірці утворюються сухі виразки, тріщини, випуклі бородавки або глибокі ямки темно-коричневого кольору. Фахівці виділяють кілька форм: сітчасту, опуклу, плоску та глибоку.
Головні наслідки ураження — погіршення товарного вигляду, зниження вмісту крохмалю та втрата лежкості через проникнення крізь виразки вторинних гнилей.
Агротехнічний захист полягає у підкисленні ґрунту (внесення сульфату амонію), висіванні сидератів (гірчиця, жито) та утриманні помірної вологості ґрунту під час зав'язування бульб.
Обробіток насіннєвих бульб перед посадкою проводять діючими речовинами флудіоксаніл, седаксан, прохлораз або мікробіологічними препаратами на основі Bacillus subtilis.
Чорна парша, або ризоктоніоз (Rhizoctonia solani)
Шкідливий гриб ризоктинія вражає всі органи картоплі на всіх етапах вегетації і є особливо небезпечним у холодну та вологу весну.
На бульбах утворюються чорні тверді плоскі утворення, схожі на грудочки землі, які не змиваються водою (склероції). На паростках виникають вдавлені бурі плями або виразки, що призводить до їх загибелі ще до виходу на поверхню. На підземній частині стебел часто утворюється білий повстяний наліт («біла ніжка»).
Хвороба викликає зріджені сходи, в'янення кущів, утворення дрібних деформованих бульб у пазухах стебел та втрату до 30-50% урожаю.
Профілактика включає посадку в прогрітий ґрунт (+8...+10°С), пророщування та озеленення бульб.
Для протруєння насіннєвого матеріалу застосовують флудіоксаніл, пенфлуфен, азоксистробін, тиабендазол, ізбіопіразам та седаксан.
Чорна ніжка та мокра бактеріальна гниль (Pectobacterium carotovorum, Dickeya dadantii)
Захворювання бактеріальної природи завдає нищівного удару як у полі, так і в сховищах за підвищеної температури та вологості.
Основа стебла почорніє, розм'якшується та підгниває. Рослина легко висмикується з ґрунту, листя жовтіє, скручується в човник і сохне. Всередині стебла утворюється порожнеча, а бульби відновлюють гнильний процес: м'якуш перетворюється на кашоподібну масу з неприємним специфічним запахом.
Це призводить до повної загибелі кущів у полі та масового «згоряння» і гниття картоплі в погребах.
Захист базується на використанні лише здорового насіннєвого матеріалу, дотриманні режиму вентиляції і температури в сховищах (+2...+4°С) та підсушуванні бульб після збирання. Для протруєння насіннєвого матеріалу використовують сполуки міді (гідроксид міді, хлорокис міді) та мікробіологічні агенти (Pseudomonas fluorescens, Bacillus subtilis).
Суха фузаріозна гниль (Fusarium spp.)
Ця грибова хвороба проявляється переважно під час зберігання, проте інфікування відбувається ще в полі через механічні пошкодження бульб.
На бульбах з'являються сірувато-бурі пригнічені плями. Згодом шкірка зморщується у вигляді концентричних складок, а під нею утворюються порожнини, заповнені білим, рожевим або жовтим міцелієм. Бульба стає сухою, легкою та твердою, як камінь.
Шкодочинність полягає у втраті від 20% до 50% запасованого врожаю під час зимового зберігання.
Заходи захисту передбачають уникання механічних травм під час збирання та сортування, а також обов'язковий лікувальний період після збирання (10-14 днів за температури +15...+18°С для затягування ранок).
Протруєння бульб перед закладанням на зберігання або перед посадкою проводять діючими речовинами: флудіоксаніл, тиабендазол, імазаліл, беноміл.
Кільцева гниль (Clavibacter michiganensis subsp. sepedonicus)
Надзвичайно небезпечна карантинна бактеріальна хвороба судинної системи картоплі, яка тривалий час може протікати в латентній (прихованій) формі.
В'янення куща починається в період цвітіння: стебла поникають, листя в'яне з країв і стає палево-жовтим. На зрізі стебла видно потемніння та розм'якшення судинного кільця. На зрізі бульби судинне кільце стає м'яким, кремовим або жовтим, а при натисканні з нього виділяється світло-жовта бактеріальна маса.
Хвороба спричиняє повне в'янення рослин, непридатність врожаю до споживання та реалізації і заборону використання ділянки під картоплю на кілька років.
Захист передбачає суворий карантинний контроль, відмову від розрізання бульб перед посадкою (це головний шлях поширення інфекції) та дезінфекцію техніки, ножів і сховищ.
Порошиста парша (Spongospora subterranea)
Грибова хвороба інтенсивно розвивається на важких, перезволожених ґрунтах за помірної температури (+12...+18°С).
На бульбах утворюються світлі бородавки, які під час дозрівання підсихають, лопаються зіркоподібними тріщинами і оголюють округлі виразки, заповнені коричневим порошком зі спор. На коренях утворюються білі нарости (гали), які згодом темніють.
Ураження призводить до погіршення товарних якостей, швидкої втрати вологи через тріщини та подальшого інфікування сухими й мокрими гнилями.
Профілактичні заходи включають вапнування кислих ґрунтів, дренаж перезволожених ділянок та сівозміну (не повертати картоплю раніше 5 років). Для протруєння насіннєвого матеріалу застосовують флуазінам, манкоцеб та флудіоксаніл.
Фомоз, або ґудзикова гниль (Phoma foveata)
Це грибове захворювання вражає стебла в полі та викликає специфічне ураження бульб у період зберігання.
На стеблах з'являються видовжені бурі плями з темними крапками. На бульбах під час зберігання утворюються невеликі округлі вдавлені плями, схожі на відбиток пальця або ґудзика. Усередині бульби тканина темніє, викришується та утворює порожнини із сірим нальотом.
Фомоз викликає масове псування картоплі у другій половині зимового зберігання та втрату посівного матеріалу.
Контроль хвороби вимагає збирання врожаю в суху погоду, скошування та видалення бадилля за 10-14 днів до викопування, а також обробку бульб протруйниками на основі тиабендазолу, флудіоксанілу чи імазалілу.
Вірусні хвороби (Віруси Y, X, S, M, L та PLRV)
Віруси картоплі передаються механічно під час обробітку, а також через комах-переносників — попелиць, клопів і цикадок.
При мозаїчності (віруси X, Y, S, M) спостерігається нерівномірне зелено-жовте забарвлення листя, зморшкуватість, смугастість та карликовість куща.
При скручуванні листя (PLRV, Potato Leaf Roll Virus) листки згортаються вздовж центральної жилки в трубку, стають жорсткими, «шрудкими» та крихкими.
Віруси викликають поступове або стрімке виродження сорту й насіннєвого матеріалу, знижуючи врожайність на 30-80%.
Захист полягає в регулярному оновленні насіннєвого матеріалу (використання еліти та супереліти) і фітопрочистці — видаленні хворих кущів з поля разом із бульбами.
Також необхідний системний захист від попелиць за допомогою інсектицидів із діючими речовинами: імідаклоприд, тіаметоксам, ацетаміприд, флонікамід та спіротетрамат.
Інтегрована система захисту: головні висновки
Щоб мінімізувати ризики ураження патогенами, сучасна технологія вирощування картоплі має базуватися на трьох послідовних кроках.
Насамперед це здорова агротехніка: дотримання сівозміни, глибока осіння оранка, внесення збалансованих доз добрив та якісне передпосадкове пророщування.
Другий крок — обов'язкове бакове протруєння бульб комплексними препаратами на основі комбінацій флудіоксаніл + пенфлуфен + тіаметоксам чи імідаклоприд.
Наостанок важливо проводити 3-4 профілактичних обприскування фунгіцидами широкого спектра дії (азоксистробін, манкоцеб, металаксил-М, цимоксаніл, диметоморф) по вегетації до появи масових симптомів, чергуючи діючі речовини для запобігання резистентності.
