Скільки податків сплатив агробізнес у 2025 році: ексклюзивний звіт ДПС на запит Zemliak.com

Команда Zemliak.com надіслала офіційний запит до Державної податкової служби України, щоб з’ясувати реальну картину податкових надходжень. У відповідь на наш інформаційний запит ДПС надала вичерпні дані за 2025 рік, які ми візуалізували для вашої зручності.

Загальні цифри: Хто наповнює бюджет?

Згідно з офіційною відповіддю ДПС, у 2025 році сумарний внесок агробізнесу склав понад 161 млрд грн. Ці кошти розподілилися наступним чином:

• Державний бюджет: 100,7 млрд грн (це 6,5% від усіх податкових надходжень країни).

• Місцеві бюджети: 60,7 млрд грн (вагомі 12,4% від усіх надходжень громад).

Фактично, кожна восьма гривня у бюджетах наших громад — це гроші від сільгоспвиробників. Саме ці кошти дозволяють селам та малим містам утримувати школи, амбулаторії та критичну інфраструктуру.

Галузевий розріз: Хто «тягне» основну суму?

Найбільше податків генерують галузі з високим оборотом та підакцизні товари:

► Рослинництво (зернові та олійні): понад 72 млрд грн сумарно до бюджетів обох рівнів.

► Виробництво алкогольних напоїв: понад 22 млрд грн (переважно до держбюджету).

► Переробка та тваринництво: м’ясна галузь та виробництво олії/жирів принесли разом близько 20 млрд грн.

Думки внутрішнього інтелектуала та критика

Усередині кожного з нас борються два погляди на ці мільярди. Давайте розберемося, що ці цифри означають насправді.

Інтелектуал:

«Ми бачимо зрілість українського агробізнесу. Попри все, він не пішов у «тінь», а став прозорим партнером держави. 12,4% у місцевих бюджетах — це реальна децентралізація в дії, де аграрій є головним спонсором своєї громади».

Критик:

«Цифри вражають, але структура лякає. Ми досі сидимо на «голці» рослинництва. Як тільки світові ціни на кукурудзу чи пшеницю впадуть, ці податкові надходження посипляться як картковий будинок. Де глибока переробка? Де малий бізнес?».

ТОП-100 латифундистів

Рейтинг найбільших агрохолдингів за кількістю землі

Тези «ЗА», або Чому це важливо для країни

Стабільність тилу. Поки українська армія захищає кордони, аграрії фінансують життя всередині країни. Без цих 161 млрд грн державна фінансова система мала б величезну діру.

Соціальний захист у селах. Податки від оренди паїв та ПДФО працівників АПК — це зарплати вчителів та лікарів у сільській місцевості.

 

Розвиток переробки. Зростання надходжень від виробництва олії та цукру свідчить, що ми потроху відходимо від моделі суто сировинного експорту.

Тези «ПРОТИ», або Ризики, які не варто ігнорувати

Сировинний перекіс. Вирощування зернових домінує. Якщо логістика (порти) знову буде заблокована, громади залишаться без грошей.

Слабкість овочівництва та садівництва. Ці ніші, які дають багато робочих місць, поки що приносять бюджету мінімальні суми.

Централізація акцизів. Податки від спиртзаводів ідуть у Київ, а громади на місцях отримують екологічне навантаження та розбиті вантажівками дороги.

Здоровий пофігізм замість підсумків

Можна скільки завгодно аналізувати графіки й сперечатися про КВЕДи. Але правда в тому, що українському фермеру зазвичай ніколи читати ці звіти. Він просто працює.

Поки теоретики в кабінетах малюють стратегії "економічного дива", аграрій на Сумщині чи на Поділлі купує запчастини за космічними цінами, шукає трактористів замість тих, хто пішов до ЗСУ, і мовчки платить свої податки. Ці 161 мільярд гривень — це не просто статистика. Це ціна нашої можливості жити в країні, де працюють банки, школи й лікарні.

Агробізнес — це не про пафос, це про реальні гроші, які тримають наш спільний дах. Можливо, державі варто просто менше їм заважати?

(с) Інфографіка — Дар'я Ніконішина, ідея та текст —  Катерина Капустіна, Zemliak.com, 2026.