Сімейні молочні ферми: повномасштабна війна змусила відкласти великі плани

Родина на молочній фермі

У фокусі унікального проєкту «Сімейні молочні ферми» — невеликі господарства на 10-50 корів, у яких українці працюють цілими родинами. За час існування цей бренд об’єднав більше півтори сотні таких ферм по всій Україні. Вони працювали, розвивали, розбудовували, збільшували поголів’я і мали великі плани на майбутнє. Але в кінці лютого все змінилося… 

Як повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило життя і роботу українських молочних фермерів, розповіла Людмила Іващук, операційний директор проєкту «Сімейні молочні ферми».

Zemliak.com: Яким був проєкт «Сімейні молочні ферми» до 24 лютого 2022 року? Скільки учасників? Як працював проєкт та його учасники? Які результати мали? Які плани були?

Людмила Іващук: До 24 лютого в проєкті брало участь 164 сімейні молочні ферми з 12 регіонів України. Із літа 2021 року «Сімейні молочні ферми» почали активно відкриватися в Сумській, Полтавській та Миколаївській областях, планували поступово переходити в Одеську, Харківську та Херсонську. Уже були певні домовленості з місцевою владою.

За 2021 рік проєкт «Сімейні молочні ферми» виріс на понад 100 учасників, була відкрита крафтова сироварня «Юнікасоль», кредитна спілка «АГРО БІЗНЕС КРЕДИТ», сформований кормоцентр. Та й загалом, згідно з оцінкою аудиторської компанії ДП «Бейкер Тіллі Україна Консалтинг», ринкова вартість проєкту на 31.12.2021 становила 205,52 млн грн. (+16,8% в порівнянні з попереднім роком).

До війни в планах проєкту «Сімейні молочні ферми» було створити до 2027 року всеукраїнську мережу з 5 000 ферм, що дало б змогу забезпечити як мінімум 20 000 робочих місць та виробництво понад 10% молока в Україні.

Zemliak.com: Що змінило в роботі сімейних молочних ферм повномасштабне вторгнення росії в Україну? Із якими складнощами зіштовхнулися фермери?

Людмила Іващук: Плани щодо подальшого розширення мережі сімейних молочних ферм відкладені до закінчення війни.

Зараз головне завдання — зберегти свої надбання: поголів’я, ферми. 

Сімейні молочні фермери на початку війни втратили своє джерело прибутку. Ціна на молоко впала. І навіть при низькій вартості сировини молокозаводи не хотіли його забирати. А ферму ж на паузу не поставиш... Корови хочуть їсти, їх треба доїти, вони хворіють, народжують. Ціни на все зросли, перед початком посівної виник дефіцит пального. Це так коротко про труднощі.

Представники проєкту були змушені домовлятися з кожним молокозаводом та просити приймати молоко, платити вищу ціну. Не всі погоджувалися, але спільну мову з деякими знаходили.

Зоотехніки та ветеринари проєкту також були постійно на зв’язку з фермерами. Туди, куди не могли дістатися через бойові дії, надавали консультації у телефонному режимі. Економісти й бухгалтери активно допомагають фермерам-учасникам складати бізнес-плани та брати участь в різних грантових програмах, оформляти безпроцентні кредити.

Щоденно працівники телефонують до фермерів, щоб дізнатися про їхні проблеми та шукають  можливості їх вирішити. Це і ремонт холодильників, і забір молока на молокозавод, і забезпечення кормами чи насінням тощо.

До речі, з початку війни й зараз проєкт не знизив закупівельної ціни на молоко для його учасників.

Молокозаводи на заході України згодом відновили обсяги приймання молока, в Миколаєві молокозавод зруйнований. 

У 2021 році проєкт відкрив кормоцентр на базі промислової ферми, тому маємо корми власного виробництва, якими забезпечуємо учасників проєкту. Щодо медикаментів, то також мали власні запаси, яких вистачило, аж поки відновилися логістичні зв’язки. Але ціни на ветпрепарати значно зросли.

Щоб хоч якось отримати кошти для своїх сімей та худоби, фермери почали продавати свою продукцію серед місцевих, а не здавати молокозаводам. А ще дуже багато молока, сиру та інших молокопродуктів безоплатно були передані ЗСУ, внутрішньо переміщеним людям та всім, хто цього потребував (понад 100 000 л). 

Також, щоб молоко не пропадало, фермери його переробляли на сир і молокопродукти. Однак і це в цілому не вирішувало проблем.

Zemliak.com: Як справлялися і вирішували критичні ситуації фермери СМФ в умовах війни? Із чим довелося зіштовхнутися?

Людмила Іващук: У перші дні війни всі не розуміли, що робити, але за коровами постійно треба доглядати, годувати, збирати молоко. Довелося швидко адаптуватися.

Сімейні молочні ферми зіштовхнулися зі всіма критичними ситуаціями, що й інші жителі України: дефіцит, а потім зростання цін на пальне, ветеринарні препарати, насіння тощо.

Крім цього, різко впала вартість молока, в прифронтових регіонах його приймали по 2-3 грн за літр, якщо взагалі приймали. Бо навіть за таких цін молокозаводи не хотіли забирати молоко. На заході України ситуація була краща лише в тому, що не було обстрілів. А в цілому те ж саме: ціна на молоко впала, молокозаводи не хотіли забирати.

На початку повномасштабної війни фермери залишилися без джерела прибутку, яке забезпечувало їм та фермі життя і розвиток.

Частина учасників проєкту «Сімейні молочні ферми» потрапили під російську окупацію — це ферми Сумщини та Миколаївщини. Ще й досі двоє наших учасників знаходяться на території, захопленій ворогом (поблизу Снігурівки).

Команда проєкту постійно підтримує зв'язок зі всіма учасниками, ветеринари та зоотехнологи виїжджають або в телефонному режимі проводять консультації. Наші менеджери з Сум організували волонтерський штаб та допомагали місцевим. 

Зокрема, ми організували збір коштів для трьох ферм, які на той момент були під окупацією. Це одна ферма з Сумщини та дві з Миколаївщини. Для них було зібрано майже 75 000 грн. Фермери почали активно подавати заявки для участі в різноманітних грантових проєктах. 

Слід зазначити, що абсолютно всі учасники проєкту та команда допомагали один одному, ЗСУ, ВПО. Про фермерку Наталію Никончук з с. Стара Мощаниця навіть зняли репортажі національні телеканали, бо вона надала прихисток для понад 20 людей із фронтових територій. 

Родина Валерія Волицького, який є власником СМФ «Молочна імперія» у селі Печеське Хмельницької області, виготовила та передала сир для ЗСУ. 

Власники ферми «Господар» Олена Савенко та її чоловік Анатолій Кречковський (с. Курилівці Жмеринського району на Вінниччині) періодично роздавали молоко малозабезпеченим родинам та самотнім пенсіонерам. 

СМФ «Юнікасоль», що на Рівненщині, передають власноруч виготовлені крафтові сири (понад 150 кг сиру) українським військовим на фронт, допомагають усім іншим. Таких прикладів дуже багато, і ми щоденно висвітлювали ці історії на сторінці проєкту «Сімейні молочні ферми» в Facebook.

Zemliak.com: Як рахували збитки через воєнні дії?

Людмила Іващук: Головні збитки, яких зазнав проєкт, — це дуже низька ціна на молоко та проблеми із його збутом: зруйновані та закриті молокозаводи, скорочення ними виробничих потужностей, зменшення споживання через міграцію населення і падіння купівельної спроможності. 

Крім цього, багатьох чоловіків мобілізовано, а це водії с/г техніки, молоковозів, є ферми, де все господарство залишилося на жінках. 

Усе це не дозволяє досягнути тих показників, які планував проєкт на початку 2022 року. Однак за підсумками 1 півріччя він залишається прибутковим.

Zemliak.com: Яку допомогу отримали учасники проєкту? Від держави? Організацій тощо? Які потреби є на цей момент?

Людмила Іващук: Завдяки сторінці зі збору коштів проєкт «Сімейні молочні ферми» з 1 березня зібрав майже 186 тис. грн. Крім того, інвестор проєкту надав мастила для техніки. Від організації Ротарі отримали 1 000 мішків для кормів.

Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) надало допомогу для СМФ у вигляді кукурудзи на зерно та силос у кількості 357 посівних одиниць. Насіннєвий матеріал отримали 3 сімейні молочні ферми у Вінницькій, 7 — у Тернопільській, 14 — у Рівненській та 19 — у Хмельницькій областях.

Також 4 сімейним фермам небайдужі громадяни перерахували понад 110 000 грн. А ще є інвестори проєкту, які спільно з небайдужою американкою опікуються двома фермами в Миколаївській області — допомагають одягом, медикаментами, канцтоварами тощо.

Потреби у кожного фермера-учасника різні. Одним потрібно збільшити поголів’я, іншим — придбати техніку чи обладнання. 

Кошти шукаємо серед грантових програм, допомагаємо оформляти кредити, організовуємо адресну допомогу для фермерів, які зіштовхнулися з важкими життєвими обставинами: окупація, хвороба. 

Крім цього, був запущений проєкт для збору коштів для будівництва ферми для Наталії Никончук на міжнародній краудфандинговій платформі Gofundme. Фермерка мала її завершити в цьому році, однак війна зруйнувала ці плани.

Zemliak.com: Яким бачать фермери своє найближче майбутнє? 

Людмила Іващук: Фермери-учасники проєкту планують активно зайнятися переробкою  молока та автоматизацією праці. Це дасть можливість покращити якість молока та виробляти власну продукцію зі збільшеною доданою вартістю. 

З цією метою учасники проєкту беруть участь в різних грантових програмах. Зокрема, в травні 10 заявок фермерів проєкту «Сімейні молочні ферми» були погоджені на фінансування Українським фондом підтримки фермерства. Однак кошти так і не надійшли через їх відсутність у бюджеті, очікуємо, що ситуація покращиться.

Уже 5 заявок від наших фермерів погоджені в рамках державної грантової програми «Власна справа». Теж очікуємо кошти. Найчастіші звернення — це придбання обладнання для сироварні та техніки/обладнання для ферми.

Zemliak.com: Яким буде проєкт «Сімейні молочні ферми» надалі? На що буде зроблено акцент?

Людмила Іващук: Проєкт «Сімейні молочні ферми» на час війни припинив свій рух в інші регіони України. Його діяльність буде сконцентрована в західних областях. Проте зараз розширення також не головне завдання, головне — це зберегти те, що маємо, стати міцнішими, краще адаптуватися для нових викликів.

Для цього плануємо збільшити власну переробку молока, виробляти сир та молокопродукти. Серед наших фермерів вже є такі, які мають досвід, проте не мають достатньо обладнання. Зараз очікуємо грантове фінансування і сподіваємося, що до кінця 2022 року нам вдасться збільшити кількість сироварень.

А ще команда проєкту збільшила кількість навчань серед фермерів за підтримки Швейцарії на тему гігієни та якості молока, що дуже важливо. Адже зараз українські молокозаводи зацікавлені в отриманні молока саме екстракласу, щоб мати можливість експорту молокопродукції за кордон.

Також запускаємо проєкт по виробництву компосту на базі промислової ферми. Це стане додатковим джерелом отримання прибутку.

Умовно зараз акценти проєкту можна розділити на такі: власна переробка, покращення якості молока та пошук додаткових джерел отримання прибутку.

Zemliak.com: Щиро вдячні за розмову і бажаємо успіхів нашим фермерам!

Цю публікацію було створено за підтримки Швейцарії в рамках швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України», що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія). 

Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно автор(и). 

Точка зору автора(ів) не обов'язково відображає точку зору SECO, FiBL, SAFOSO AG, www.qftp.org.

Фінансова підтримка:	Виконавець програми:	Партнер програми

(с) Катя Капустіна, Zemliak.com, 2022.