Раціон порятунку на господарствах з виробництва молока під час війни | Говорять експерти

Корми для корів на фермі

Молочні господарства після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого були вимушені виживати і працювати в абсолютно нових умовах. Часто доводилося адаптуватися і швидко знаходити альтернативні рішення різного роду проблем, що виникали на фермі.

Важливим аспектом роботи господарств в умовах війни стала вимушена зміна раціонів задля зменшення продуктивності корів. При цьому не менш важливо було зберегти здоров’я та життя стада.

Як українські ферми розв’язують ці та інші виклики в годівлі тварин, розповів
Артем Арутюнов, провідний консультант КЦ АВМ у сфері молочного тваринництва, експерт із годівлі ВРХ.

Як війна вплинула на годівлю тварин на молочних фермах

Війна насправді сильно вплинула на господарства в Україні — стрес отримали всі: і ті, хто опинився в зоні бойових дій, і ті, які зазнали окупації, і ті, хто не був у безпосередній близькості до російської армії…

Ключові моменти, що виникли після 24 лютого, полягають у тому, що повсюди були переформатовані звичні логістичні ланцюги і піднялися ціни на корми чи їхні складові.

Справді, ціна зросла на всі покупні корми переважно за рахунок логістики та дефіциту протягом визначеного часу. Це відчувають господарства в усіх регіонах України.

Крім того, якийсь період було складно знайти сіль та соду, які активно використовуються в кормосумішах для годівлі худоби. І якщо раніше, наприклад, ця сіль коштувала приблизно 3,5 грн/кг, то нині на ринку її ціна стартує від 8-10 і більше грн/кг. Аналогічно зросла ціна на соду: якщо до зими вона коштувала по 12-13 грн, то зараз коштує уже близько 30-40 грн. 

Із початком повномасштабної війни усі фермери вчилися діяти відповідно до ситуації.

Щойно стало зрозуміло, що деякі молокозаводи не зможуть працювати й переробляти молоко, то виникла потреба зменшувати продуктивність корів, — робили це за рахунок змін раціону.

Через тимчасову невизначеність до «антикризової стратегії годівлі» вдавалися не лише господарства на півночі, півдні та сході України, а й ті, що працюють в умовно «безпечних регіонах» на заході, наприклад, у Житомирській, Волинській областях.

Так, молочні господарства, у першу чергу, вимушено «урізали» білкові корми. З часом їхнє споживання почали відновлювати. Водночас до раціону корів нині стали більше додавати соняшниковий шрот і макуху. Бо ціна на ці складові дещо впала через заблоковані порти на півдні Україні, а відповідно неможливість експорту та надлишок пропозиції на внутрішньому ринку. Ціна соняшникової продукції впала майже удвічі…

Схожа ситуація із продуктами переробки сої: якщо фермери до війни купували сою  або соєву макуху по 18-20 грн/кг, то станом на кінець травня ціна на них коливається в межах 12,50-15 грн/кг.

Урешті-решт після деокупації частини територій вдалося розібратися з логістикою і вже майже всі господарства поступово повертаються до своїх попередніх раціонів та потужностей виробництва молока.

Проблеми годівлі тварин під час війни

Проблеми молочних ферм, що опинилися в зонах бойових дій та окупації після 24 лютого, фактично замкнулися в єдине «воєнне» коло: відсутність логістики — збут молока «на паузі» — зміна раціону — альтернативна ветмедицина — гуманітарні та супутні проблеми.

Одним із перших критичних моментів, крім, ясна річ, російських військових на наших територіях, стало те, що багато господарств півночі, сходу та півдня України просто не могли реалізувати вироблене молоко.

До всього додалися проблеми з логістикою, коли не було можливості доставити в потрібній кількості ані ветеринарні препарати, ані корми. Господарства фактично використовували лише заготовлені 2021 року корми: силос, сінаж чи залишки білкових кормів. Урешті-решт дуже відчутним був дефіцит білкових кормів для тварин.

Із урахуванням багатьох подібних моментів господарства в районах бойових дій та окупації приймали такі рішення:

• вимушено зменшили кількість білкових кормів і переходили на грубі корми;
• оптимізували раціони відповідно до груп тварин;
• збільшили кількість молока в період вигодовування телят;
• використовували молоко як альтернативний білковий корм у годівлі телиць і корів.

Альтернативна годівля ВРХ під час війни в Україні: досвід

Найперше, що зробили фермери, — зменшили кількість білкових кормів до нуля та залишили їх тільки для визначених груп тварин: сухостійним коровам і молодняку 0-6 місяців.

Поступово почали закінчуватись білкові корми — і в основних раціонах залишили тільки грубі корми: силос, сінаж тощо. 

Як було зазначено раніше, підприємства з початку повномасштабної війни не мали змоги відправляти молоко на переробку, а тому виникла гостра потреба його якимось чином утилізовувати. Те молоко, яке можливо, фермери роздавали людям. Хтось переробляв, що міг, на власних невеликих потужностях. Але вал молока все одно залишався великим.

Тож залишок молока почали використовувати для збільшення випоювання телят: із  350-360 л витрати молока збільшили до 450 л!

Подекуди господарства використовували решту молока в годівлі самих корів — переважно телиць і сухостійних тварин. 

За амінокислотним складом молоко наближається до соєвої чи соняшникової макухи, тобто протеїн у сухій речовині становить приблизно 30-35%. Отже, можна вважати, що із 8 л молока виходить майже 1 кг сухої речовини. 

Плюс є ще низка характеристик, які підтверджують, що молоко в кризовій ситуації може стати непоганою альтернативою білковим кормам. Отож, у час повномасштабної війни фермери постраждалих регіонів використовували в раціоні  корів молоко і давали від 6 до 11 л молока на голову. 

Зрештою молочні господарства оптимізували раціон відповідно до груп тварин.

Переважно перейшли максимум на 2 раціони. Використовували високо- і низькопродуктивний або 2 постійні раціони для корів раннього і пізнього періоду.

Давав про себе знати дефіцит пального. Тож, щоб зменшити кількість рухів техніки і відповідно витрати дизпалива, у деяких господарствах вимушено відійшли від подрібнення соломи та сіна. Якщо раніше подрібнювали солому або сіно, то в деяких раціонах зменшили кількість грубих кормів (соломи, сіна) та зробили «акцент» на такі корми як силос, сінаж і лиш зовсім трошки сіна або соломи. 

Зміна раціону як спосіб вийти з кризи

Вимушені корективи раціонів ВРХ в умовах бойових дій та окупації мали основну мету — якомога комфортніше зменшити молочну продуктивність корів та зберегти їхнє здоров’я й життя.

Саме завдяки грамотним змінам у годівлі тварин фермерам вдавалося без критичних загроз зменшувати надої молока з 30-35 л до 20-25 л.

Наприклад, є господарства на Чернігівщині, у яких надій молока з корови складав 32 л молока і загальний вал був 27-28 т на добу. Були й такі, де вал молока сягав 47-48 т на добу. 

Такі об’єми продукції ці молочні господарства не могли ані реалізувати, ані переробити самостійно, ані навіть роздати… Бувало таке, що рештки молока у перші дні повномасштабної війни доводилося просто виливати геть, бо нікуди було його дівати…

Від кінця лютого консультанти, експерти з годівлі ВРХ АВМ включалися і активно працювали над питанням зменшення продуктивності корів.

До уваги брали можливість збуту на молокозаводи, обсяги власної переробки, кількість молока для випоювання телят, досвід його використання у годівлі інших груп тварин та можливості щодо забезпечення самими кормами на господарствах. І вже на основі такої інформації можна було створити окремі «рятівні» раціони, що давали можливість тримати баланс на фермі.

Досвід багатьох українських господарств показав, що за тиждень-два можна зменшити раціони, а відповідно і продуктивність корів, без суттєвої шкоди для тварин.

При цьому важливо не лише зменшити годівлю тварин і їхню продуктивність, а й навчитися ці показники утримувати на тому рівні, який би підходив до умов визначеного господарства.

Супровідні проблеми через зміну раціонів тварин

Зміни в годівлі ВРХ призвели до стресів у тварин, але, на щастя, без катастрофічних наслідків. 

Щоправда, тварини, які недоотримали білкових кормів через ситуацію, що склалася в Україні після 24 лютого, подекуди таки мали негативні наслідки для здоров’я. Це стосувалося переважно тільних корів та корів після отелів — у післяотільний період вони частіше хворіли на кетоз та гіпокальцемію.

Після часткового припинення бойових дій, деокупації деяких областей і районів, налагодження логістичних шляхів та повернення до роботи переробних підприємств багато молочних ферм почали поступово відновлювати «довоєнні» раціони.

Цей «вихід» із консультаційною підтримкою нутриціоністів КЦ АВМ вони робили обережно, поступово — і вже вдалося подекуди повернути 90-95% продуктивності корів.

На допомогу українським фермерам в умовах війни відгукнулися закордонні колеги, компанії та громадські об’єднання — вони передавали і продовжують надавати гуманітарну допомогу у вигляді концентратів, консервантів для кормів, сорбентів для молодняка, ветеринарних препаратів тощо.

Тобто, якщо фермерам знадобиться така підтримка, то вони можуть звертатися до профільних гуманітарних організацій, компаній-партнерів і тих учасників молочного ринку, які працюють на цьому фронті. 

Заготівля кормів у розпалі

Господарства на деокупованих територіях попри будь-які проблеми приступили до заготівлі кормів на наступний сезон. Також шукають можливості робити це ті, кому нині доводиться працювати в окупації.

Тобто всі господарства мають план щодо заготівлі і намагаються виконати його попри будь-які умови. 

Традиційно у фокусі господарств на сезон 2022/2023 — злакові (ячмінь, овес, кукурудза, пшениця, жито, просо), бобові (горох, люпин, соя, кормові боби, вика, со­чевиця) й олійні (насіння соняшнику, льону, ріпаку, арахісу, рицини, кунжуту) корми.

При цьому під час весняної посівної були величезні побоювання з приводу вимушеного коригування сівозміни. Через бойові дії терміни сівби деяких культур були зміщені, а деякі поля опинилися заміновані і фактично «випали» з обробітку… 

Однак більшість господарств доклали максимум зусиль, аби зберегти сівозміну для кормової бази без змін чи внести лише зовсім маленькі корективи: якщо планували заготовити жито та пшеницю, то ці білкові корми обов’язково мають бути заготовлені. Аналогічно фермери планують працювати і над силосними та іншими кормами на майбутній сезон.

Поради щодо заготівлі та зберігання кормів

Кажуть, що корова — це не свиня і готова прожити без концентрованих кормів. У молочному господарстві може бракувати достатньої кількості концентрованих кормів, проте це не буде критичною проблемою. 

• Грубі корми — у фокусі уваги фермерів під час війни

Важливо, щоб вистачало кормів власного виробництва: силос, сінажі, солома, сіно. При цьому не менш важливо їх правильно заготовляти, зберігати та використовувати — нині ця група кормів фактично має вагу золота в годівлі великої рогатої худоби!

Якщо корми якісні, то фермери завжди зможуть втримати базовий рівень  продуктивності та зберегти стан здоров’я тварин.

• Економія під час заготівлі кормів може стати дорогою помилкою

Під час війни та кризи, в якій опинилася наша країна, багато молочних підприємств шукають можливості зекономити на якихось технологічних моментах: збиранні, заготівлі кормів, трамбуванні, вчасному вкриванні силосної траншеї чи на самих плівках. Але ці нюанси можуть дорого коштувати…

Якщо корми неякісно затрамбували чи невчасно вкрили плівкою, то їх втрати через це можуть сягнути від 5 до 15%.

• Правильна технологія заготівлі понад усе

Потрібно максимально правильно витримувати всю технологію заготівлі і зберігання навіть попри те, що всі ці процеси суттєво здорожчали. Інакше є величезний ризик заплатити за такі помилки в рази більше, бо кожен втрачений відсоток кормів — це катастрофа для тварин!

Якщо ви заготовляєте корм, то його потрібно правильно зберегти, упакувати і надалі правильно відбирати із силосної траншеї. Важливо, щоб корм не псувався, отже, слід вчасно закривати, щоб зменшити доступ повітря чи вологи.

Багато господарств розпочали сезон заготівлі із злакових сінажів. При цьому через мінливі погодні умови фермери прагнули якомога швидше такі корми закласти в траншеї. Важливо при цьому правильно висушувати чи підбирати правильні консерванти, аби зберегти ті цінні корми.

Цю публікацію було створено за підтримки Швейцарії в рамках швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України», що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія). 

Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно автор(и). 

Точка зору автора(ів) не обов'язково відображає точку зору SECO, FiBL, SAFOSO AG, www.qftp.org.

Фінансова підтримка:	Виконавець програми:	Партнер програми

с) Катя Капустіна, Zemliak.com, 2022.