Чому українська земля годує селян, але не робить їх багатшими — дослідження ЗМІСТу

Трактор у селі

Земля в Україні залишається головним безпековим буфером для мільйонів родин, але вона майже не працює як бізнес. Нове масштабне дослідження Центру аналізу політики «Зміст», яке охопило 1 150 жителів із 24 областей України, розкриває парадоксальну реальність: маючи гектари, люди використовують їх лише для того, щоб прогодувати себе, а не для заробітку. Чому сільський агропотенціал досі заблокований — у матеріалі Zemliak.com.

Земля є в багатьох, але розміри мають значення

Соціологи підтверджують: земля в малих громадах — це масовий інструмент виживання. 78,3% опитаних (тобто 900 із 1 150 респондентів) мають земельну ділянку у власності, користуванні чи оренді.

Що менший населений пункт, то вища ця залежність: у селах землю мають 84,1% жителів, тоді як у малих містах (до 50 тис. населення) — 59,2%. Якщо дивитися на географію, то найбільше «прив’язана» до землі Північ (86,9%) та Захід (82,6%), а найменше — Схід (71,8%).

Проте реальні масштаби цього володіння доволі скромні. Серед тих, у кого є земля, абсолютна більшість — 87% — контролюють ділянки розміром менше 5 гектарів:

• 49% володіють крихітними наділами від 0,1 до 0,5 га (класичний город чи присадибна ділянка);

• 19,9% мають від 0,5 до 1 га;

• 18,1% розпоряджаються площами від 1 до 5 га;

• Лише 13% мають серйозніші масиви — від 5 га і більше.

Читайте Скільки коштуватиме город 2026: ціни на оранку, добрива та розсаду

Споживча модель: город як порятунок від бідності

Те, як селяни використовують свої гектари, чітко доводить: земля для них є інструментом самозабезпечення, а не комерції. 

75,2% опитаних займаються щорічним рільництвом (вирощують зерно, соняшник чи овочі), а 17,7% мають багаторічні сади чи виноградники. При цьому 7,1% землю взагалі не обробляють.

Коли дослідники зазирнули в економічну модель цих господарств, цифри виявилися вражаючими:

• 65,1% вирощують продукцію виключно для власного споживання;

• 16,6% годують себе, але частково продають надлишки;

• 13,4% просто здають свою землю в оренду великим агрокомпаніям чи холдингам

Пайовик VS Орендар

Усе про взаємини власників земельних паїв та орендарів

Читайте тут >>

• І лише 2,7% ведуть повноцінне фермерське господарство.

Головний маркер бідності

Дослідження виявило шокуючий факт — модель використання землі взагалі не впливає на дохід родини. 

Середній дохід домогосподарств, які мають особисте селянське господарство (ОСГ), становить близько 23,6 тис. грн, у фермерів — 21,9 тис. грн, а у тих, хто здає паї в оренду — 21,6 тис. грн.

Різниця мінімальна. Земля рятує від голоду, але не створює багатства і не стає альтернативою найманій роботі.

Усе про ринок землі

Новини, консультації, поради — усе, що буде корисно власнику землі

Вода, конфлікти та «невидима» кооперація

Чому ж українці не перетворюють свої городи на прибуткові бізнеси? Дослідження «Зміст» виділяє три ключові бар'єри:

Дефіцит води

Стабільний доступ до води — це основа високомаржинального агробізнесу (ягідництва, овочівництва).

Проте 12,4% селян взагалі не мають стабільного доступу до води для господарських потреб. Інші викручуються як можуть: 34,2% б'ють свердловини, 33,8% підключені до центрального водопроводу, 10,8% чистять криниці, а 6,1% носять воду з річок та ставків. Без нормального поливу в посушливі роки дрібне фермерство стає лотереєю.

Читайте Легалізуємо свердловину: алгоритм дій

Земельні війни

Земельні питання в ОТГ — це постійна зона напруги. 41% респондентів заявили, що в їхніх громадах періодично або часто виникають конфлікти навколо землі (межі ділянок, умови оренди, відносини з великими холдингами). Тільки 20,3% опитаних живуть у повній злагоді.

Кооперація-невидимка

Малі господарства могли б заробляти, якби об’єднувалися для переробки чи збуту. Але інфраструктури немає. 

Найпопулярніша послуга в селі — це оренда техніки для обробки чи зберігання (її бачать 53,1% людей). А от локальна переробка розвинена слабо (15,7%), спільний збут чи закупівлі через кооперативи охоплюють лише 10,2%, а зелений туризм — 8,4%.

Найгірше те, що про кооперацію люди навіть не чули — 32,8% опитаних взагалі не знають, чи є в їхній громаді хоч якийсь кооператив. Якщо третина землевласників не бачить цих інструментів, вони просто не можуть працювати як масовий бізнес.

Висновок: земля як ресурс підтримки, а не зростання

Українське село тримається за землю як за рятівне коло. Земля успішно виконує свою соціальну роль — пом'якшує продовольчу та матеріальну вразливість родин під час війни.

Проте її економічний потенціал реалізований лише частково. Без вирішення проблем із водою, без розвитку локальної переробки та реальної, дієвої кооперації український город так і залишиться способом «звести кінці з кінцями», замість того, щоб стати драйвером багатства громад.