Щоб бути в курсі свіжих новин, підпишіться на сторінки сайту Земляк у Facebook, Telegram та в Instagram.
Як розмінування повертає українські землі та допомагає громадам відновлюватися
29 грудня 2025,10:00
Міни та боєприпаси роблять великі площі українських земель небезпечними і ставлять під загрозу життя людей і цілих громад. Фермери не можуть працювати, ґрунти деградують, а відновлення територій затягується. Розмінування — перший крок, щоб повернути землі в безпеку і дати громадам шанс на відновлення.
Ми, команда Zemliak.com, спільно з BTU Biotech company поговорили з начальником управління екологічної безпеки Головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки Міністерства оборони України (ГУ ПМД) Юрієм Ситником про те, як розмінування повертає безпеку українським землям і допомагає громадам відновлювати поля та екосистеми.
Від мін до родючих полів: розмінування як перший крок до відновлення
Україна через розв’язану росією війну щодня стикається з проблемою, з якою раніше не мала справи в таких гігантських масштабах. Великі площі родючих земель залишаються небезпечними через міни та боєприпаси. Через це фермери не можуть вийти в поле, громади втрачають шанс на економічний розвиток, а ґрунти поступово деградують.
«Поки територія замінована, про відновлення землі говорити рано. Розмінування — це базова умова для повернення ґрунтів до життя», — наголошує Юрій Ситник.
Саме тому розмінування територій є першим кроком до екологічного відновлення. Без очищення земель від вибухонебезпечних предметів (ВНП) неможливо повернути родючість ґрунтів, відновити роботу екосистем і планувати сталий розвиток.
У цьому контексті роль Міністерства оборони України виходить за межі суто безпекових завдань. Йдеться не лише про зменшення шкоди довкіллю від бойових дій, а й про відновлення екосистем, рекультивацію пошкоджених земель і відповідальне використання природних ресурсів.
Саме тому наша держава зосередилася на трьох напрямах, без яких система протимінної та екологічної безпеки не працюватиме комплексно.
Перший — виконання операційного плану Національної стратегії протимінної діяльності на 2024-2026 роки.
Це базовий документ, який визначає, де, в якій послідовності і за які ресурси відбувається розмінування. Без чіткого плану країна ризикує втратити час, кошти і довіру донорів.
Другий — адаптація міжнародних стандартів розмінування IMAS до українського законодавства.
IMAS — це не формальність, а спільна мова для всіх операторів протимінної діяльності. Вони задають єдині правила безпеки, контролю якості і відповідальності, що особливо важливо в умовах, коли в Україні працюють десятки державних і міжнародних структур.
Третій — впровадження екологічних стандартів НАТО у військовій діяльності.
Ідеться про зменшення шкоди довкіллю під час виконання завдань і про те, що відбувається з територіями після бойових дій. Ці стандарти дозволяють не лише воювати, а й думати наперед — про відновлення землі, води та екосистем.
«Разом ці три напрями формують основу державної політики: від планування і безпеки — до відновлення і сталого використання територій», — переконані в Головному управлінні протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки.
Міни і бомби: небезпечна спадщина війни
Війна залишає по собі не лише руїни, а й небезпечну спадщину – міни, боєприпаси, що не вибухнули, та інші вибухонебезпечні предмети.
Це становить серйозну загрозу життю людей і громад, впливає на сільськогосподарське виробництво, ускладнює відновлення інфраструктури та шкодить навколишньому природному середовищу.
Збройна агресія росії проти України спричинила значне забруднення території вибухонебезпечними предметами, що становить серйозну загрозу екологічній безпеці.
«Станом на 2025 рік площа потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами територій, оцінюється приблизно в 137 тис. кв. км (площа України становить приблизно 603,7 тис. кв. км — ред.). Із них — забруднено ВНП 14 тис. морської акваторії», — каже Юрій Ситник.
Через високу щільність замінованих територій, зокрема природних ландшафтів та сільськогосподарських угідь, виникає питання щодо часу та методів проведення робіт з розмінування.
Зокрема, виникає необхідність зменшення забруднення вибухонебезпечними предметами навколишнього природного середовища та ефективного управління цими ризиками.
Хто і як займається розмінуванням
Міністерство оборони України активно співпрацює з зацікавленими центральними органами виконавчої влади та науковими організаціями.
Спільно експерти проводять дослідження впливу механізованого розмінування на довкілля, а також визначають вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища під час заходів з розмінування.
Реалізація цих ініціатив дозволить зменшити негативний вплив на навколишнє природне середовище та сприятиме його відновленню.
Як перевіряють, що земля безпечна
Для покращення оцінки якості розмінованих територій Міністерство оборони України створило підрозділ, який проводить оцінку якості розмінування.
«Оцінка якості розмінування охоплює не лише визначення придатності вивільнених від вибухонебезпечних предметів (ВНП) ділянок, але й аналіз забруднення ґрунтів на вміст небезпечних хімічних речовин та продуктів їх розкладу», — каже експерт із протимінної діяльності.
Для виконання цих завдань підрозділ акредитований як випробувальна лабораторія за стандартом ISO/IEC 17025:2019 у сфері фізичних та фізико-хімічних методів випробування ґрунтів, відбирання зразків для проведення випробувань.
Така діяльність зумовлена потребою в передачі земельних ділянок місцевим громадам для подальшого використання за призначенням.
Після розмінування землю не одразу повертають у користування. Спершу її перевіряють. Фахівці з контролю якості відбирають зразки ґрунту і передають їх до лабораторії, де аналізують, чи не залишилися в землі сліди вибухових речовин.
Паралельно беруть ще один, резервний зразок. Його відбирає Інститут охорони ґрунтів України. Цей зразок зберігають окремо і використовують лише у випадку, якщо виникають сумніви або розбіжності в результатах основного аналізу.
Додатково результати перевіряють в інших лабораторіях. Це потрібно, щоб підтвердити: ґрунт справді безпечний і придатний для подальшого використання.
IMAS: міжнародні стандарти розмінування — в українське законодавство
Для зменшення впливу на довкілля через заходи гуманітарного розмінування в Міністерстві оборони України організовано роботу з адаптації міжнародних стандартів розмінування (IMAS) відповідно до національного законодавства.
Станом на листопад 2025 року триває робота з імплементації IMAS 07.13 як національний стандарт із протимінної діяльності. Цей стандарт орієнтований на екологічний менеджмент та зміни клімату в протимінній діяльності.
«Впровадження IMAS 07.13 як національного стандарту надасть можливість більш якісно організовувати процес управління землями з особливим акцентом на звільнення таких територій та подальше їх відновлення для використання, а також управління потенційними екологічними ризиками та мінімізацією шкоди довкіллю під час проведення заходів з розмінування», — наголошує Юрій Ситник.
Стандарти НАТО та охорона довкілля
Паралельно з гуманітарним розмінуванням Міністерство оборони України працює над тим, щоб зменшити шкоду для довкілля під час воєнних дій. Ідеться про впровадження екологічних стандартів НАТО, які мають стати обов’язковими для підрозділів у плановій роботі.
«Ми не говоримо про ідеальні умови під час бойових дій. Там головне — виконати завдання і зберегти життя людей. Але вже зараз закладаємо основу, щоб екологічні стандарти працювали там, де це можливо», — пояснює Юрій Ситник.
За його словами, на сьогодні в Україні вже розробили й запровадили п’ять військових стандартів, гармонізованих із підходами НАТО. Їхня мета — не формальність, а практичний захист земель, води і екосистем, які страждають від війни.
«Імплементація цих стандартів — це про ефективніші рішення і про сумісність із НАТО. Для України це важливий крок у євроатлантичній інтеграції, але насамперед — про відповідальне ставлення до власної землі», — зазначає Ситник.
У 2023-2025 роках Міноборони також налагодило співпрацю з низкою міжнародних організацій. Вони допомагають із навчанням фахівців, технічним оснащенням і контролем екологічних ризиків під час протимінної діяльності.
Зокрема, йдеться про проєкти з ОБСЄ, Програмою розвитку ООН, Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН і Програмою ООН з охорони довкілля.
Партнери долучаються до навчання особового складу та процедур відбору ґрунтових проб на очищених територіях.
«Це практичний досвід, який уже працює. Ми вдячні партнерам і розраховуємо на подальшу співпрацю, бо без міжнародної підтримки такі процеси значно повільніші», — підсумовує Юрій Ситник.
Як війна ускладнила відновлення землі
Водночас у сфері екологічної безпеки залишаються питання, які держава не може вирішити сама. Потрібна спільна робота — науковців, міжнародних партнерів і громадянського суспільства.
Перше — як рахувати шкоду довкіллю від війни
Чинні методики застарілі і не враховують специфіку воєнних дій. Мінування, вибухонебезпечні залишки війни, забруднення ґрунтів і вод — усе це потребує окремого підходу.
«Воєнна екологія має свою специфіку. Загальні методики тут не працюють. Нас цікавить насамперед вплив мін та боєприпасів на довкілля і ті підходи, які вже застосовують у світі», — пояснює Юрій Ситник.
За його словами, Україна готова долучатися до розробки нових методик оцінки збитків разом із науковцями та міжнародними партнерами — з урахуванням стандартів НАТО.
Друге — не лише фіксувати збитки, а й розуміти, як відновлювати території
Йдеться про об’єкти, які були зруйновані або пошкоджені внаслідок бойових дій.
«Для нас важливо не просто порахувати шкоду, а одразу бачити шлях відновлення: що можна повернути, в якій черговості і за яких умов», — каже Ситник.
За його словами, такі рішення мають базуватися на науці, а не на припущеннях. Для цього можуть використовуватися конкретні приклади пошкоджених війною об’єктів — з урахуванням типу руйнувань і призначення територій.
Третє — як зменшити екологічний вплив війни в майбутньому
Окрім оцінки шкоди та відновлення, потрібно напрацьовувати правила, які допоможуть мінімізувати вплив воєнної та військової діяльності на довкілля надалі.
«Ми маємо враховувати не лише наслідки війни, а й загальний вплив на клімат. Це взаємопов’язані процеси», — наголошує Ситник.
Четверте — створення міжнародного наукового центру
Ідеться про платформу, де дані, зібрані в Україні, можна було б аналізувати, перевіряти і використовувати разом із закордонними науковими установами.
Такий центр міг би стати посередником між українськими військовими структурами і міжнародними науковцями, які не завжди можуть працювати з армією напряму.
П’яте — практичне відновлення пошкоджених територій
Після розмінування й досліджень має починатися реальна робота на землі: очищення від уламків боєприпасів, рекультивація ґрунтів, відновлення родючості, очищення водних об’єктів.
«Без практичної реалізації всі методики залишаться на папері. Але саме практика покаже, що працює, а що потребує доопрацювання», — робить висновок Юрій Ситник.
Отож, відновити українські землі без відповідального підходу до розмінування неможливо. Йдеться не лише про вилучення мін і боєприпасів, а про те, що відбувається з землею після цього. Саме тому сьогодні Міністерство оборони України працює одразу в кількох напрямках: застосовує міжнародні стандарти IMAS, впроваджує екологічні підходи НАТО, посилює лабораторний контроль ґрунтів і розширює співпрацю з іншими відомствами та міжнародними партнерами.
Проблем і викликів залишається багато. Але вже зараз формується система, яка дозволяє не просто очищати території, а повертати їм безпеку, придатність для використання і перспективу сталого розвитку.
(с) Катерина Капустіна, Zemliak.com, 2025.
