Фрумушика-Нова: як на Одещині відродили ціле село

Будиночок у селі Фрумушика-Нова

Фрумушика-Нова — це унікальний для України проєкт, оскільки місцевий бізнесмен-ініціатор разом із родиною не тільки відродили старе село серед степів Бессарабії, а і змогли зробити його центром сучасного туристичного етнокластеру.

Як народилася Фрумушика-Нова?

Нині Фрумушика-Нова — це сучасний етнографічний і рекреаційний комплекс, який пропонує продукцію вівчарства і виробляє власні вина. що був створений на місці колись знищеного села в Одеській області.

Простою мовою це унікальне місце на півдні Одеської області — місце вина, бринзи, меду та гостинних людей. Людей, які зберігають культурні, етнічні та кулінарні традиції української Бессарабії.

Ідея створення такого комплексу та її реалізація належить одеському бізнесменові Олександру Паларієву — разом із родиною вони спільно вже 17 років відроджують ціле село. Саме тут колись існували справжні села Фрумушика та Рошія, де проживали батьки Олександра.

Саме в селі Фрумушика в 1933 році народився тато підприємця — Паларієв Андрій Діомидович. Однак навесні 1946 року радянська влада почала будувати поблизу величезний військовий полігон (Тарутинський) і всіх мешканців навколишніх сіл примусово виселили. Фактично радянська влада знищила ці населені пункти.

Отож, у 2006 році на місці згаданих сіл недалеко від кордону з Молдовою одеський бізнесмен, який сам родом із цих місць, Олександр Паларієв розпочав будівництво вівчарського та туристичного комплексу. Власне, тому відновлене село й отримало назву Фрумушика-Нова.

За всі роки з моменту його заснування на колись порожньому місці виник один із найбільших в Європі вівчарський комплекс, де розводять овець каракульської породи, також туристичний центр сімейного відпочинку. А найвища у світі статуя чабана, розташована на території Фрумушики-Нової, занесена в Книгу рекордів Гіннеса.

Фрумушика-Нова стала центром туристичного кластера, що поєднує виробництво, гастрономію, рекреацію і етнокультурну складову і який став частиною «Дороги вина і смаку Української Бессарабії».

Музей Фрумушики-Нової

Етнографічний музей під відкритим небом Фрумушика-Нова знайомить відвідувачів із національними садибами народів Бессарабії XIX-XX ст. та самобутньою культурою українського, молдавського, болгарського, гагаузького, німецького, єврейського народів. Деякі садиби є стилізованими житловими будиночками з усіма умовами. 

У музеї зібрано сотні експонатів, що показують життя знесених під час створення військового полігону сіл, документи, одяг та предмети побуту. Мало того, згадані вище етнобудівлі обставлені тими самими, автентичними меблями, килимами, фіранками та предметами — їх власники дбайливо скуповують по всій Бессарабії.Також уздовж доріжок комплексу влаштовано виставку давньої сільськогосподарської техніки. 

Скульптури у Фрумушиці-Новій

Гордістю комплексу є статуя «Чабан — Фрумушика-Нова». Ця скульптура, як говорили раніше, занесена до Книги рекордів Гіннеса як найвища в світі гранітна статуя чабана. Висота цієї статуї складає 17,94 м, а вага — 1 081 т. Виготовив її скульптор Іван Короленко.

Скульптура присвячена батькові засновника комплексу Олександра Паларієва — чабану Андрію Паларієву. Вона є домінантною фігурою парку-музею сучасної скульптури «Історія Бессарабської землі» і парку скульптур радянського періоду.

Чабан Фрумушика-Нова було завершено 1 грудня 2016 року. Весь процес будівництва зайняв рівно 12 місяців. Як матеріал був використаний граніт «лабрадорит» з родовища Кам'яний Брід Житомирської області. Камінь Лабрадорит має дуже цікаве райдужне забарвлення.  

Чому саме чабан? Розведення овець в Українській Бессарабії є багатовіковим традиційним ремеслом. Безкрайні типчаково-ковилові степи були чудовою кормовою базою для сотень тисяч овець з часів гунів, Римської імперії, персів, нащадків Золотої Орди ногайців. Бути чабаном (пастух, який пасе лише овець) було шановним ремеслом у всі часи на Бессарабії.

Картинна галерея

У Фрумушиці-Новій є картинна галерея. Власники комплексу іноді запрошують сюди на пленери художників — і початківців, і відомих. На полотнах відображені співробітники комплексу, можна побачити місцеві пейзажі та сценки з життя виноробів та вівчарів. 

Розваги та дозвілля для туристів

Фрумушика-Нова має розвинену туристичну інфраструктуру для сімейного відпочинку. До послуг гостей — сучасний готельний корпус. Гості можуть відвідати міні-зоопарк і погодувати в ньому тварин, сходити на риболовлю, продегустувати фірмові вина з власної виноробні, освіжитися в басейні, попаритися в чані або лазні. 

Для дітей облаштовано дитячий майданчик, є можливість пограти на свіжому повітрі в волейбол, футбол, міні-гольф. А для ділових заходів передбачений великий конференц-зал на 150 місць.

Загалом, туристичний сезон у Фрумушиці-Новій триває із квітня до листопада.

«Цікаве місце. Автентичне село, як до бабці в дитинство повернувся. Статуя чабана вражає розмірами і художньо зроблена добре. Готель із кондиціонером, душ, туалет — усе чисте, продезінфікуване. Кафе із молдавськими стравами — моя давня мрія. Мамалига, долма, мітітеї. Смачно, швидко, недорого. Також дуже добре, що є басейн і шезлонги — ми і засмагли, і покупались. Персонал привітний, є навіть екскурсія по селу», — пишуть у своїх відгуках туристи, яким вдалося погостювати у відновленому селі.

Винний погріб

Ще у 2006 році тут збудували винні підвали, а з 2019 року діє сучасний винзавод, виготовляють кілька сортів дуже цікавого вина.

Винний льох був однією з 3-х перших споруд Фрумушики-Нової. Із початку червня одночасно будувалися зимове приміщення для овець, перший будиночок вівчаря і він — винний льох.

Керував будівництвом льоху завширшки 5 м і завдовжки 25 м сам батько ідейного натхненника — Андрій Діомидович. Для влаштування склепіння він керувався довідником військового інженера-сапера. Йому допомагали будівельники із сусіднього села Старосілля. І він пообіцяв цим будівельникам, що купить у них виноград для вина за найкращою ціною, якщо до 1 серпня підвал буде готовий. Вміле керівництво, золоті руки майстрів та вдала мотивація зробили свою справу. Підвал був збудований за 45 днів. 

Загалом, нині на дегустаціях у винному погребі представляють від 8 до 11 сортів вина.

«Вино виробляється за традиційним сімейним рецептом і є повністю натуральним, без консервантів із найкращих місцевих сортів винограду, який обов'язково збирається вручну», — ділиться родина Паларієвих. 

Деякі вина зберігаються у дубових бочках. Це робить вино тільки благороднішим, сприяє збереженню природних смакових якостей. Виходять напої з унікальною гамою смаків, здатні подарувати безліч приємних моментів та емоцій. 

Вина з цього винного заводу претендують бути захищеними як географічні зазначення: «ДОЛИНА ФРУМУШИКА» застосовується для вин тихих, а саме білого, червоного та рожевого, які виробляються виключно з винограду, вирощеного у межах географічного району «Долина Фрумушика» (південно-західна частина Одеської області).

Овеча ферма

У 2006 році почалося будівництво вівцекомплексу на 5000 голів каракульських овець. За три роки було виконано поставлене завдання, і поголів'я перевищило плановану кількість. А згодом у групі із трьох підприємств «Бородіно», яке належить родині Паларієвих, налічувалося понад 8600 голів.

Згодом тут було прийнято рішення встановити найбільший у Європі цех автоматичного доїння овець компанії «DeLaval» на 120 постів доїння.

Кожна тварина має свій електронний чіп. Усі дані про тварину зберігаються у програмі управління стадом.

Також були встановлені автоматичні станції випоювання ягнят, спеціально розроблені для скорочення фізичної праці на фермі та економії часу, надаючи повний контроль над випоюванням молодняку. Ця система допомагає збільшити темпи зростання та призводить до максимально ефективного використання кормів. 

У господарстві ведеться поглиблена селекційно-племінна робота над створенням заводських стад овець чорної, сірої та суворих забарвлень. Так само поставлене завдання вивести породний тип суворого забарвлення, два заводські типи чорного і сірого забарвлення, а так само заводський тип - муаровий.

Завдяки проведеній науковій селекційній роботі господарство отримує велику кількість ягнят із чудовими якісними показниками смушка. До слова, смушки — це шкірки, зняті з ягнят каракульської породи на 1-3 доби після народження. 

Свого часу вичинені смушки із ферми у Фрумушиці-Новій відправляли як давальницьку сировину до Італії для пошиття хутряних виробів за лекалами, придбаними у провідних модельєрів світу. Відправлений каракуль отримав оцінку 8 балів за 10 бальною системою від спеціалістів та модельєрів, що беруть участь у виставці «MIFUR» (Італія, Мілан).

Урешті-решт родина Паларієвих мріяла про виділення земельних ділянок під пасовища та пошуків інвестиційних коштів для збільшення поголів'я до 50 тис. овець.

Тут можна придбати бринзу, приготовлену за традиційними рецептами з екологічно чистих та натуральних продуктів.

М'ясо баранів та овець Фрумушики також претендує на отримання статусу продуктів із географічним позначенням. До слова, баранина з вирощуваних у Фрумушиці-Новій не має специфічного запаху, адже це вівці каракулевої породи, які постійно пасуться в цілинному степу.

Працівники

Родина Паларієвих стала, фактично, найбільшими роботодавцями на у регіоні. У різну пору року у комплексі працює від 30 до 70 осіб. 

Це співробітники винзаводу, чабани, ветеринар, скульптор, сезонні робітники для стрижки овець та різних сільгоспробіт, обслуговуючий персонал туристичного центру: адміністратори, екскурсоводи, кухарі, офіціанти, покоївки тощо. Зарплата стабільна. 

А спілкування з людьми з усіх куточків світу допомагає місцевим жителям, уродженцям сільської глибинки, як зазначає Олександр Паларієв, «розкритися» і потім легше соціалізуватись на роботі у великому місті або під час навчання у ВНЗ.

Отож, Фрумушика-Нова — відмінний приклад того, як українські села можуть отримувати нове життя. Радимо обов’язково побувати тут!