Річниця Чорнобильської катастрофи: село Залісся із зони відчуження

Сьогодні річниця аварії на Чорнобильській АЕС — найбільша техногенна катастрофа за всю історію людства. Свого часу наш колега, кореспондент Latifundist.com Ілля Єсін побував у Зоні відчуження та поділився своїм поглядом на побачене.

Одним із перших пунктів екскурсії по Зоні стає Залісся — покинуте село, яке до аварії на ЧАЕС належало до Чорнобильського району Київської області. Воно розташоване за 15-20 хвилин ходьби від Чорнобиля.

Дивіться також Мертві села України

Відвідувачі зони, які їдуть з боку КПП «Дитятки», обов'язково проїжджають Залісся, але не завжди помічають його. З дороги можна побачити лише зелене царство дерев та чагарників. Але якщо зупинитися і побродити цим диким лісом, то під його пологом можна знайти руїни будинків і сараїв, старі паркани, що вросли в землю, колодязі, колишній сад під назвою «Дружба» площею 5,3 тис. га. У південній частині села знаходиться «промзона» — залишки тваринницького комплексу та заводу з переробки льону. Після аварії тут була експериментальна пасіка.

До Чорнобильської катастрофи у селі Залісся мешкало 3 062 людини.

Тут були середня школа, будинок культури, бібліотека, пологовий будинок. Досі добре збереглися пам'ятник загиблим воїнам-односельцям та меморіал пам'яті радянським героям.

Після аварії 26 квітня 1986 року все населення було переселено до села Нове Залісся Бородянського району.

Зі 150 «самоселів», які зараз розосереджені по зоні відчуження, у Заліссі вже давно ніхто не живе.

Гама фон становить від 0,13 до 0,25 мкР/год (припустима норма радіації — 25-30 мкР/год), але є й забруднені ділянки.

Завдяки відсутності людей це місце можна вважати природним заповідником із справжньою дикою природою.

Звичайно, мутантів з гри Stalker тут не знайдеш, зате запросто можна зустріти борсука, козулю, вовка, дикого кабана і навіть таких рідкісних звірів як коней Пржевальського, рись, зубр.

Враховуючи концентрацію викинутих речовин, швидше за все, люди зможуть жити в Заліссі та Зоні вже за кілька десятків років, але лише в сенсі «перебувати там довгий час без наслідків».

На звичайне життя це все одно буде не дуже схожим. Пити воду і займатися сільським господарством на цій території не можна буде ще кілька сотень років; тільки тоді розпадуться майже весь стронцій та цезій…

Ось так виглядають руїна сільського будинку в Заліссі