Від психолога за чверть ставки до власної фермотерапії: як Ольга Клочко створила проєкт «Back to Village» для дітей з усієї України

Ольга Клочко і її проєкт Back To Village

Переїзд із міста в село для багатьох асоціюється зі зміною ритму, але для Ольги Клочко він став початком власної унікальної справи. Здобувши фах соціального психолога в Рівненському державному гуманітарному університеті та корекційного педагога (олігофренопедагога) в НПУ імені М.П. Драгоманова, після одруження переїхала на батьківщину чоловіка-фермера в село на Рівненщині.

Спроба працювати за спеціальністю на місці виявилася непростою: посада шкільного психолога на 0,25 ставки в маленькому селі не давала ні кар'єрного росту, ні бажаного рівня практики.

«У селі культура звернення до психологів тільки формується. Багато батьків сприймали це так: якщо дитина йде до фахівця, значить із нею «щось не так». Тож звернень майже не було. Я зрозуміла, що шукати роботу у великому місті не зможу, адже тут родина, чоловік-фермер розвиває господарство, дитина ходить до школи. Почала думати, яку корисну справу можна вигадати безпосередньо на місці», — пригадує Ольга Клочко.

Так зародилася ідея поєднати сільський простір, єднання з природою та практичну психологію для тих, хто цього найбільше потребує — міських дітей, які часто позбавлені можливості бачити справжнє життя в селі.

Перші кроки: від позичених 25 тисяч гривень до 25 міст України

У 2021 році Ольга набрала першу тестову групу — 12 дітей із Києва. Це були переважно хоумскулери та вихованці вальдорфських шкіл, адже філософія проєкту «Back to Village» (у перекладі з англ. «Назад до села») тісно перегукується з Вальдорфською педагогікою: навчання й розвиток через безпосередній контакт із природою та ремеслами.

Експлейнер

Хоумскулери (від англ. homeschoolers) — це діти та підлітки, які здобувають освіту вдома замість відвідування класичної школи, або ж батьки, які свідомо обирають для своїх дітей таку форму навчання.

При такому підході родина повністю або частково бере на себе відповідальність за освітній процес: батьки самі формують графік, обирають навчальні програми, репетиторів чи онлайн-курси відповідно до зацікавленостей та темпу розвитку дитини. В Україні хоумскулінг найчастіше реалізується через юридичне зарахування дитини до школи на сімейну (індивідуальну) форму навчання або екстернат, де здобутки учня періодично перевіряються під час підсумкових атестацій.

Вальдорфська (Штайнерівська) педагогіка — це альтернативна освітня система, розроблена філософом Рудольфом Штайнером, в основі якої лежить цілісний розвиток дитини через триєдність «голови, серця та рук». На відміну від класичної школи, тут однакову увагу приділяють інтелекту, емоційному світу, мистецтву та практичній праці. У ранньому віці повністю виключаються гаджети, оцінки й стандартизовані підручники, а навчання будується на ритмах природи та зануренні в окремі предмети тижневими «епохами».

Головний акцент робиться на розкритті індивідуальності, розвитку емоційного інтелекту та формуванні побутової самостійності. Вихованці змалечку працюють із натуральними матеріалами (деревом, глиною, вовною), вчаться рукоділлю, кулінарії та догляду за рослинами. Мета такого підходу — виростити вільну, творчу та впевнену в собі особистість, яка вміє самостійно мислити й не боїться практичної праці.

Щоб запустити проєкт, засновниця позичила в знайомого 25 тисяч гривень. На ці кошти облаштували перші клітки для тварин, змайстрували літні душі та закупили матеріали для дитячої творчості.

За п'ять років існування завдяки «сарафанному радіо» та соцмережам «Back to Village» перетворився на відомий осередок. У ньому вже побували діти з понад 25 міст України — від Харкова, Полтави й Дніпра до Одеси, Вінниці та Миколаєва.

«Спагеті ростуть на полі»: як діти відкривають для себе село

Одна з головних місій проєкту — відновити природний ланцюжок у свідомості міської дитини та показати, звідки беруться звичайні продукти.

«Багато міських дітей бачать продукти лише на прилавках супермаркетів. Вони щиро дивуються, що молоко в пакеті та молоко з-під корови — це одне й те саме. Був випадок, коли хлопчик із Києва запитував, чи магазинне молоко теж «звідти». На прогулянках у полях ми показуємо колосся пшениці та пояснюємо: ось із цього зерна робиться борошно, а далі — улюблені макарони, млинці чи печиво. Коли дитина бачить кукурудзу, соняшники, народження кроленят чи малечу-поросят, у неї формується цілісне розуміння світу», — розповідає засновниця проєкту.

Психологія через працю: підняття самооцінки та заземлення під час війни

Програма проєкту розрахована на дітей віком 9-13 років та тримається на трьох головних «стовпах». 

Розвиток впевненості через побутову самостійність

У підлітковому віці діти схильні до надмірної самокритики. Найпростіший спосіб підняти самооцінку — навчити дитину створювати речі власними руками (шити, працювати з нитками, глиною, виготовляти свічки, доглядати рослини). Щось зробивши власноруч, дитина повертається додому з усвідомленням власної спроможності.

«Наші заняття побудовані так, щоб дитина не просто щось спробувала, а отримала продукт своєї діяльності. Щось таке, що вона забере з собою додому, і воно протягом року нагадуватиме: «Це я зробила, це я зв'язала, а на цьому можу спати! Ось цю свічку я можу засвітити, а з рослинами — навчилася працювати». Чим більше підліток уміє себе обслуговувати та виготовляти речі своїми руками, тим впевненішою людиною він стає в майбутньому», — пояснює Ольга Клочко. 

Арттерапія та зниження тривожності

У період війни діти мають прихований або усвідомлений стрес, особливо ті, хто приїжджає з прифронтових регіонів. Робота з природними матеріалами та контакт із тваринами допомагають владнати психоемоційний стан.

Соціалізація без гаджетів

Відсутність смартфонів стимулює живе спілкування. Група до 25 осіб формує «мінісоціум», де діти вчаться домовлятися, відстоювати власні кордони та вирішувати конфлікти під наглядом фахівця. Понад 80% учасників приїжджають сюди як у свій перший самостійний досвід без батьків.

Сенси в селі для всіх

Найкращим показником ефективності та головним відгуком від батьків Ольга вважає повернення дітей. У кожному заїзді щонайменше 30% учасників — це ті, хто приїжджає до «Back to Village» вже не вперше.

«Деякі діти буквально виросли на моїх очах, вони їздять до нас чотири роки поспіль. І хоча проєкт розрахований на вік до 13 років, підлітки, яким виповнилося 14, усе одно запитують: «Чи можна нам, будь ласка, приїхати ще й наступного року?». Тому я вже обіцяю розробити окрему програму для наших «випускників». Для старших дітей потрібні інші сенси: менше побутового майстрування і більше психологічних інструментів для пізнання себе та дорослішання», — ділиться Ольга Клочко.

Участь у проєкті дає потужний ресурс і самій авторці — як професійний, так і особистісний. Ольга зізнається, що «Back to Village» став для неї майданчиком для постійного фахового зростання та можливістю закрити власні дитячі мрії.

«З цього проєкту я беру для себе абсолютно все. Насамперед це професійна реалізація: я відчуваю себе корисною та потрібною як психолог. Навчаючи дітей та супроводжуючи їх у міжособистісній комунікації, я зростаю як спеціаліст. Батьки бачать результат, діти мені довіряють, тому пізніше багатьох учасників мені приводять уже на індивідуальні консультації. Крім того, з кожною групою я проживаю свій власний дитячий досвід. У дитинстві я жодного разу не була в таборах — усі канікули минали в бабусі в селі. Мені дуже заздрісно слухалося розповіді подружок про ночівлі з однолітками та табірну романтику. Тому тепер моя внутрішня дівчинка насолоджується кожним заїздом. Усе, що створено в проєкті, я робила як для самої себе: саме так, як мені хотілося б це прожити, якби я була підлітком», — відверто ділиться Ольга Клочко.

Правила входу та співпраця з громадою

Щоб потрапити до проєкту «Back to Village», обов’язковими є дві умови: наявність усіх базових щеплень за віком (заради безпеки дитячого колективу) та щире бажання самої дитини.

«Бажання дитини — це 80% успіху. Я завжди прошую батьків спочатку показати дитині мою сторінку в Instagram, показати, як я розмовляю та чим ми займаємося. Якщо дитині відгукується — процес адаптації замість класичних 5 днів триває всього день-два», — ділиться Ольга Клочко.

Камерність та безпека — ще одна ключова перевага проєкту. Групи свідомо формують невеликими, що дозволяє приділити увагу кожному учаснику та забезпечити м'яку адаптацію.

«Заїзд має чіткий ліміт — максимум до 25 дітей. Батьки часто обирають наш проєкт саме для першого досвіду самостійного відпочинку дитини, оскільки тут немає великого натовпу, а психолог поруч 24/7 і контролює всі процеси адаптації та комунікації. Саме тому близько 80% наших учасників — це діти, які взагалі вперше поїхали відпочивати без батьків», — зазначає Ольга Клочко.

Місцева громада із самого початку підтримала ініціативу. До повномасштабного вторгнення для екскурсій дітям виділяли шкільний автобус, завдяки чому учасники відпочинку відвідували місцеву пекарню, великотоварні ферми та сімейні крафтові сироварні у сусідніх селах.

Візія майбутнього: реабілітаційний центр для дітей війни

Сьогодні Ольга Клочко підходить до нового етапу розвитку проєкту. Цьогоріч їй вдалося взяти в оренду занедбане приміщення колишнього дитячого садочка, яке пустувало близько 30 років. Його головна перевага — наявність надійного протирадіаційного укриття під будівлею.

Мрія та головна мета зановниці — залучити грантові чи спонсорські кошти для капітального ремонту та створити на цій базі повноцінний центр психологічної реабілітації.

«Ми плануємо створити простір для реабілітації та відновлення дітей загиблих військовослужбовців, а також а також дітей, які зазнали психологічного травмування війною. Приміщення вже є, методика та досвід роботи — також. Тепер шукаємо партнерів та ресурси, щоб втілити цей важливий для країни проєкт у життя», — підсумовує Ольга Клочко.

Історія Ольги Клочко та її проєкту «Back to Village» — це натхненний приклад того, як професійне покликання, любов до землі та щире розуміння дитячої психології можуть перетворити звичайну ідею на потужний соціальний осередок. 

Не боячись викликів і вимушеної паузи в кар'єрі, Ольга змогла створити простір, де міські підлітки не лише відкривають для себе село, а й заземлюються, здобувають побутову впевненість та долають тривожність у складні для країни часи. Своєю працею вона доводить, що українське село здатне дарувати не лише врожай, а й відновлення, силу та нові сенси для майбутнього покоління. 

⇒ Дивитися більше про проєкт можна в Instagram-аккаунті Ольги Клочко та на Facebook-сторінці Back to Village