Як створити дідух — справжній український символ Різдва: майстер-клас від Олени Гайдук

Дідухи на Різдво

Мене звати Олена і ця історія почалася ще в моєму дитинстві на Житомирщині. У діда Віктора був різдвяний дідух. Щороку 6 січня його діставали з горища, розпаковували й ставили на стіл у найбільшій кімнаті. Але через плин часу і непередбачувані обставини (про них далі), здавалося, така казкова різдвяна традиція в нашій родині зникла.

Цьогоріч я вирішила відродити цю давню традицію і створила власний дідух на Різдво. Як це було —  читайте у моєму аматорському блозі.

Повернення до традиції

Минуло багато років. Я згадувала про дідуха нечасто, а запитати дідуся, як його робити, так і не встигла. Два роки тому дідуся не стало. Можливо, саме тому я відчула сильне бажання зробити власного дідуха — повернути шматочок дитинства. Знадобилося два літа, щоб втілити цю ідею в життя.

У червні, коли пшениця ще була зеленою і зерно остаточно не сформувалося, я вирішила діяти. Озброївшись серпом, кошиком, ми з моєю 10-річною донькою Уляною і собачкою, вирушили на город по колосся.

Річ у тому, що в дитинстві я кілька разів брала участь у жнивах, коли дорослі працювали серпами. То пшеницю виклала буря, то комбайна не було, а зерно висипалось, — причини були серйозні, а ще серйознішою була ця колосальна маса роботи. Жати, в’язати снопи, складати їх в півкопи, — довго, важко і спекотно. Але потім це згадується все життя, тож захотілося спробувати наживо і відчути це зараз.

У день мого сучасного жнивування, на щастя, погода була чудовою: сонце світило, вітер колихав пшеничне море. Уляна тим часом «допомагала» — сиділа з кошиком і щось жувала.

Усі нюанси ручного жнивування серпом відчула на п’ятій жмені пшениці, коли порізала мізинець.Довелося йти по рукавички, але потім я благополучно дожала кошики з пшеницею і вівсом.

Через тиждень, щоправда, я все ж пішла в травмпункт, бо щось з моїм жниварським пораненням пішло не так. 

— А чим це ви порізались? — питає молодий лікар.

Ми знаходимось в обласному центрі, хоч і доволі провінційному. Цікаво, чи він здивується.

— Серпом, — кажу. — Жала.

— Що ж ви відразу не прийшли? — лікар не дивується. Мабуть, багато різного бачив. — Ми б один шов наклали і все. А тепер буде шрам.

Майже непомітний слід справді лишився.

Творчі пошуки і перші невдачі

Висушена пшениця чекала до вересня. Мене лякала думка, що нічого не вийде: одна справа  — дивитися відео в TikTok, як хтось робить дідухи, і зовсім інше — самій створювати щось гарне з першого разу. Але я все ж таки взяла маленькі колоски й зробила міні-дідуха разом із Уляною. Вийшло доволі симпатично, що додало мені впевненості.

Мені було мало самої пшениці для дідуха. Тік-Токерські флористи додавали в дідухи різні висушені, вибілені трави і сухоцвіти. Як виявилося, робити такі речі — дуже серйозна справа. 

Моя заготовлена пшениця була природного жовтого кольору, тому що просто висушена. Але її можна вибілити перекисом водню, тоді вона набуде гарних світліших відтінків. Саме так, як виявилося, обробляють трави і злаки для флористичних композицій. Проте це доволі складно і небезпечно: під час відбілювання використовується висококонцентрований перекис водню в достатньо великих об’ємах, і він може спалахнути під час процедури. 

А ще трави для дідухів та інших композицій фарбують. Тож щоб урізноманітнити свій дідух, я знайшла, замовила й додала до пшениці фарбований льон. Це, влансе, була моя перша зустріч із льоном у його природному (хоч і фарбованому) вигляді, а не у формі сорочки.

Як зробити дідух

Покроковий алгоритм виготовлення дідуха на Різдво виглядає нескладно:

1. Виготовляємо пучки з колосків

Зберіть 7 гарних колосків, додайте льон і обмотайте мотузкою. Загалом, потрібно зробити 12 таких пучків.

Я взяла достатньо тонку лляну мотузочку, і довелося довго накручувати її на пучки. Виділяйте, по можливості, на це кілька вечорів.

2. Складаємо деревце 

• Перший рівень: центральний пучок колосків із трьома додатковими.

• Другий і третій рівні: по чотири пучки.

​

3. Формуємо опору дідуха — «ноги»

Розділіть стебла на три рівні частини, перев’яжіть мотузкою й обріжте під кутом, щоб дідух стояв стійко.

Процес формування дідуха був медитативним, хоча киця Лілу постійно втручалася — їй дуже сподобався синій льон.

Фінал історії

За кілька місяців я зробила вісім дідухів. Усі вони вийшли різними, навіть отримали власні імена. Кілька з них поїхали до волонтерів для розіграшів на підтримку ЗСУ, а інші стали подарунками для колег.

Я досі не знаю, що робити з вівсом, але до наступного Різдва, можливо, встигну виготовити з нього нових дідухів.

Ця історія, яка тривала з червня по грудень, повернула мене в дитинство. А мої діти стали свідками красивої української традиції. Сподіваюся, це стане теплим спогадом і з їхнього дитинства, яке проходить у ці непрості часи війни і водночас піднесення української культури й традицій.

(с) Олена Гайдук спеціально для Zemliak.com, 2024.