Баклажан

Баклажан — трав'яниста рослина Solanum melongena, родини пасльонових (Solanaceae). Походить із тропіків Азії (Східна Індія).

Слово «баклажан» запозичене з турецької мови: patlıcan від перс. bādinǰān (bādindžān).

Культивується в субтропічних і тропічних країнах, на Кавказі, в країнах Середньої Азії; в Україні — в усіх областях, при цьому промислові плантації зосереджені найбільше на піщаних і чорноземних ґрунтах степу й лісостепу, а в лісовій зоні вирощується переважно для власного споживання. 

Баклажани багаті вуглеводами, білками, дубильною кислотою і вітамінами. 

Біологічні характеристики

Вегетаційний період баклажанів залежно від сорту: у ранніх сортів — 80-120 днів, у середньоспілих — 110-140, у пізніх — 140-160 днів.

Коренева система в баклажана в молодому віці слабка, потім сильно розростається освоюючи верхній шар ґрунту на глибині 20-30 см, окремі корені досягають 150 см. Корені чуттєві до недоліку вологи, повітря і живильних речовин.

Стебло прямостояче, дуже міцне, спочатку трав'янисте, з 50-60-денного віку дерев'янисте, висотою від 25 до 150 см (у високорослих сортів), позбарвлення стебла і вузлів зелене, у верхній частині фіолетове.

Листя баклажана великі (7-35 см у довжину), прості, овальної форми, опушені, іноді з гострими колючками. Забарвлення листя зелене, фіолетове з різними відтінками. 

Квітки одиночні чи зібрані в невеликі кисті (від 2 до 5 квіток), двостатеві, великі, світло-лілового забарвлення. Пилок у баклажана важка, переноситься вітром не більше ніж на 1 метр. Запліднення відбувається в основному шляхом самозапилення. На рослині формується від 3 до 15 плодів. У залежності від сорту плоди можуть бути відносно дрібними 50-100 г чи великими до 1 кг; кулястими, грушоподібними, циліндричними і вигнутими. Забарвлення плодів у технічній спілості від світло-лілової до темно-фіолетової, майже чорної, блискуче чи без блиску; у біологічній спілості - бура чи сіро-зелена. Зустрічаються декоративні сорти з білими, жовтими, червоними і смугастими плодами. Плід — багатогніздова камера, м'якоть біла чи зеленувата, буває буруватої, з чи гіркотою без її (найбільш солодка — біла). Наявність гіркоти обумовлена соланіном М, у підсоленій воді гіркота з м'якоті зникає. Насіння плоске, округле, гладке, сірувато-жовте. Число насінин у плоді 150-200 шт. і більш, маса 1 тис. насінин 3,5-5 г. 

Практичне використання

Споживають плоди, які не досягли фізіологічної стиглості. Вони м'ясисті, м'якуш білий. Форма і розмір плодів залежать від сорту.

Існує безліч методів приготування баклажанів: його вживають вареним, тушеним, смаженим, печеним, маринованим, запарюють, сушать та навіть сирим. Також баклажан — цінна сировина для консервування, з нього готують баклажанну ікру. У холодильнику зберігається дуже довго, а в морозильній камері — до наступного урожаю.

Плоди містять: солі заліза, калію, натрію, фосфору, міді, порівняно багато кобальту, марганцю, вітаміну В1. Цукру 3,2-4,6%, білків 0,6-1,4%, жирів 0,1-0,4%, клітковини 1,4%, також мається рутин і нікотинова кислота (вітамін РР). 

Баклажан володіє не тільки прекрасними смаковими якостями, але і лікувальними властивостями: сприяє стимуляції кровотворення при недокрів'ї, знижує рівень холестерину в крові, протидіючи тим самим розвитку атеросклерозу.

Рекомендують вживати баклажан при цукровому діабеті і захворюваннях почок, корисний людям літнього віку, хворим серцево-судинними захворюваннями, наявність великої кількості калію підсилює роботу серця і сприяє виведенню з організму рідини. 

Агрономічні особливості

Баклажан вимогливий до тепла й вологи, найкраще росте на родючих зрошуваних землях. Баклажани вирощують з розсади. Урожайність — 14-35 т/га. Плоди бувають від світло- до чорно-фіолетових (найчастіше), білі, зелені, рябі, сині, чорні, кремові, бурштинові; гладкі, гранені і репані; довгі, дугоподібні і кулясті. 

Висадка: березень — для розсади, травень — для висадки у грунт.

Збір врожаю: липень-серпень.

Тривалість вегетації: 80-160 днів.

Хороші попередники: гарбуз, диня, огірок, квасоля, горох, капуста, цибуля.

Невдалі попередники: фенхель, часник.

Місце посадки баклажанів

Краще всього баклажан росте в субпіщаному грунті або суглинистому грунті. Також він нормально росте і в більш важкому грунті, але перед посадкою його потрібно підготувати. Для цього в нього потрібно внести перегній або торф ( на 1 кв. ділянки одне відро), а ще в нього вносять тирсу або великий річний пісок. Підготувати грунт краще заздалегіть, восени, приблизно за 6 місяців до висадки розсади в грунт, при цьому добриво слід вносити при перекопці грунту на глибину штика лопати.

Також в грунт при бажанні можна внести гній: восени його використовують в свіжому вигляді, а на весні можна використовувати лише перепрівший гній.

Краще підготувати площу під висадку баклажанів восени, при цьому на весні після того. як зійде сніг, грунт повинен добре просохнути. Після цього, використовуючи граблі, його слід добре розрихлити. Якщо грунт бідний. то в цей же час в нього слід внести добрива: на 1 м2 1 ч.л. сечовини, 2 ст. деревної золи і по 1 ст.л. сульфата калію і суперфосфата.

Висадка

На ділянці необхідно зробити посадочні лунки, між ними потрібно зберігати відстань від 0,3 до 0,4 м, при цьому їх глибина повинна на 20-30 мм бути більшою. ніж висота ємності, в якій знаходиться розсада, при цьому міжряддя повині бути завширшки 0,6 м. Після цього підготовані посадочні лунки потрібно заповнити водою, висадку роблять в отриману в лунках грязь. Перед висадкою баклажани необхідно добре полити, з горщика їх витягають разом з землею, після чого їх висаджують у відктирий грунт. Після висадки землю потрібно утрамбувати, потім поверхню ділянки треба замульчувати торфом або сухим грунтом. Протягом перших 15 днів земля під висадженою розсадою повинна постійно бути вологою.

Добрива

Використовують найчастіше мінеральні комплекси: Кристаллін, Аммофоску, Нітрофоску. Із органічних добрив корисна гнойова жижа. Добрива вносять в попередньо вологий грунт. Іноді можуть знадобитися внекореневі підкормки слабким розчином борної кислоти і мікроелементами, яких немає в грунті.

Шкідники баклажанів

Часто на баклажанах можна знайти таких шкідників:

• Колорадський жук
• Павутинний кліщ
• Попелиця
• Озимі совки
• Оранжерейна білокрилка

Хвороби

Баклажани вражають такі хвороби:

• огіркова мозаїка
• рак бактеріальний
• альтернаріоз
• в’янення вертицильозне
• септоріоз.

Сорти

Існує безліч сортів баклажанів:

• Єпик F1,
• Адоніс F1,
• Адона F1,
• Айдін,
• Айсберг,
• Алмаз,
• Анатолія,
• Анет,
• Антрацит F1,
• Аретуза,
• Біла лілія,
• Барток,
• Бибо F1,
• Блек Перл,
• Бріджит,
• Віронік,
• Валентина F1,
• Вернал,
• Гагат,
• Дестан,
• Джокер,
• Ельдорадо,
• Естелле,
• Забава,
• Казимир,
• Клодинда F1,
• Коломбо,
• Лідер,
• Ліловий ранок,
• Лаура,
• Лейре,
• Лонг Поп,
• Міледа F1,
• Мінерва,
• Мабел,
• Мадалена,
• Мачо,
• Модар,
• Моріс,
• Надір,
• Найт Леді F1,
• Насолода,
• Негус, 
• Неро,
• Оріон,
• Отелло F1,
• Прадо,
• Прем’єр,
• Сабелле,
• Самурай,
• Сапфір F1,
• Сауран,
• СВ1574ЕВ,
• Тірреніа,
• Ультраранній F1,
• Фабіна F1,
• Фарама F1,
• Херсонський,
• Честер,
• Шарапова F1,
• Шеріл.