Хрін звичайний (Armoracia rusticana P.G. Gaertn., B. Mey. & Scherb) — багаторічна трав'яна рослина висотою 40-150 см з родини капустяних, коріння якої вживають як приправу до їжі, у консервуванні та в домашньому лікуванні. Поширена по всій території України.
Точне походження рослини невідоме, але дані свідчать про те, що єгиптяни знали про цей пряний їстівний корінь 3000 років тому, а стародавні греки вважали його афродизіаком.
Листя, квіти і коріння хрону протягом всієї історії використовувалися в народній медицині. Вважається, що листя мають болезаспокійливу дію, з квітів роблять «антизастудний» чай, а з'єднання речовин в корені, як доведено, має антибактеріальні властивості.
Цей овоч родини капустяних не обробляють жодними хімікатами — нема потреби. Власне, хрін входить у п'ятірку найпростіших у вирощуванні їстівних рослин, тому що росте практично в будь-яких умовах.
Хрін із давніх-давен кидали просто у відро води, він має антибактеріальний ефект, вода очищувалася і була набагато кращої якості.
У світі хрін використовують у фармацевтиці, а ще — у діагностиці. З двох тонн хрону добувають один грам пероксидази. Цей грам коштує 7 тисяч доларів. Його використовують для проведення різного роду тестів та аналізів, зокрема пероксидаза є і у ІФА-тесті на коронавірус.
До слова, існують цілі спільноти «хрінолюів», в яких обмінюються і діляться посадковим матеріалом понад 30 сортів хрону.
Читайте також Вирощування хрону як прибутковий бізнес
Біологічні характеристики
Хрін є членом сімейства хрестоцвітних, з тієї ж групи, що капуста і гірчиця, і підрозділяється на два основних види. Звичайний, або сільський хрін (Amoracia rusticana), знайомий всім і кожному, має широкі зморшкуваті листя і соковиті коріння. Є ще «богемські» сорти з вузькими гладкими листям і підвищеною стійкістю до хвороби білої іржі.
Хрін звичайний поширений у південно-східній Європі (у тому числі, в Україні), європейській частині Росії, в Західному і Середньому Сибіру. Росте на вогких луках, по берегах річок і сміттєвих місцях, культивують у городах.Корінь м'ясистий, товстий.
Стебло пряме, гіллясте.
Прикореневе листя велике, довгасто-округле, зарубчасте по краю, з довгими черешками, нижні — стеблові, перистороздільні, середні — довгасто-ланцетні, верхні — лінійні.
Цвіте у червні — липні. Квітки білі.
Плід — овальний стручок.
Практичне використання
Корені містять вуглеводи (глюкозу, галактозу, арабінозу), сапоніни, вітаміни С, Bi і ВГ, флавоноїди, гірчичну олію та тіоглікозіди. У листках знайдені алкалоїди, вітамін С, каротин, флавоноїди та мінеральні солі (кальцій, калій і фосфор).
Алілова гірчична олія в хріні знаходиться не у вільному стані, а в складі сінігрину, який під дією ферменту мірозину розщеплюється на цукор, кислу сірчанокалієву сіль і гірчичну олію.
Коріння хрону їстівне і є приправою до різних страв. Молоде свіже листя додають у салати і супи, використовують при засолюванні капусти, огірків та помідорів. Гострий запах тертому хрону надають ефірна і гірчична олії. У неочищених коренях дуже довго зберігається вітамін С, а в подрібнених і залишених відкритими він втрачається за 1 рік. Натертий хрін рекомендується відразу ж залити оцтом, так як в кислому середовищі вітамін С не руйнується.
В Україні та інших країнах Європи популярна приправа — перемелений хрін з буряком. Традиційно вживають з м'ясом та холодцем. У Польщі з хрону готують суп на Великдень. Підфарбований у зелений колір хрін є сурогатом васабі.
Водночас є деякі обмеження використання хрону. Хрін діє дратівливо на слизову і шкіру і може при зловживанні викликати опік. Також його з обережністю варто застосовувати при деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нирок і печінки, включаючи хронічний гастрит, виразки і коліти різного походження. Вважається протипоказанням до вживання хрону і дитячий вік.
Також не варто вживати хрін при гострих запаленнях у внутрішніх органах, під час вагітності та у випадках індивідуальної непереносимості.
Прийом хрону радять обмежувати, так як він у великих дозах може підвищувати кров’яний тиск і викликати побічні кровотечі. Його навіть не рекомендують вживати жінкам з рясними менструаціями, так як він сприяє посиленню кровотечі.
Крім того, лікарі не радять їсти хрін людям, які використовують медикаменти з левоміцитином, тому що антимікробні компоненти, які містяться в продукті, перешкоджають дії ліків.
Також хрін використовують у медицині. Лікарською сировиною служить коріння.
Свіжий сік багатий лізоцимом, здатним викликати розчинення мікробної стінки, створюючи антибактеріальний бар'єр в організмі. Лізоцим в медичній практиці застосовують як антисептичний засіб.
Хрін має відхаркувальну, протизапальну, антимікробну, болезаспокійливу дії.
Розведений сік хрону застосовують при гастритах із зниженою кислотністю, млявому скорочення кишечника і недостатній функції жовчних шляхів.
Місцево сік використовують для полоскання горла, рота, при зубному болю, при гнійних ранах, як подразнювальний засіб при радикулітах, ревматизмі, невралгії, ішіасі, місцевій шолудивості, себореї і гнійних процесах шкіри.
Встановлено лікувальний ефект хрону при хронічному коліті та холециститі. При ударах і дерматомікозах його накладають у вигляді пластирів. Примочки або маски з кашки роблять для видалення веснянок і пігментних плям, і у суміші з тертими яблуками його рекомендується наносити на обличчя з в'ялою, пористою шкірою.
Ефірна олія в малих концентраціях подразнює слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що супроводжується посиленням секреції залоз різних відділів кишечника і посилює його перистальтику.
Агрономічні особливості
Висадка: у кінці березня або на початку квітня.
Збір врожаю: викопують його восени, обтрушують від землі, засипають піском і зберігають у підвалі. Використовують у міру необхідності.
Посадка
Найпростішим способом буде вирощування з кореневих живців восени. Як вже говорилося, живці важко знайти в магазині, але можна запозичити у сусідів по дачі або купити корінь на фермерському ринку.
Для отримання гладких, прямих і товстих коренів краще листові пагони, що утворюються над землею. Коли рослини виростуть приблизно на 20 см, гострим ножем зріжте пагони, залишивши тільки три або чотири в центрі.
Відріжте верхню третину або половину кореня (відправивши залишки на кухню), а нижню частину укоренити на грядці. Для цього розпушіть ґрунт на глибину 30 см і внесіть лопату добре перепрілого компосту. Тепер посадіть кореневий держак під кутом 45 градусів, так щоб верх живця був на 5 см нижче лінії ґрунту. Однієї рослини зазвичай достатньо для сім'ї з чотирьох осіб. Якщо треба більше хрону, то розмістіть живці на відстані 70 см або в метрі один від одного.
Через чотири і вісім тижнів після посадки внесіть по одній чайній ложці азотного добрива на кожну рослину. Можна просто посипати гранули навколо підстави або пройтися рідким листовим добривом з азотом.
Особливості догляду
Хрін любить прохолоду.
Хрін — морозостійкий багаторічник, найкраще росте там, де холодний період достатньої тривалості, щоб змусити рослини впасти в стан спокою. Добре відчуває себе на сонці і в тіні, переносить практично всі ґрунти, крім постійно перезволожених — зростає ризик кореневих гнилей. Власне, пильної уваги хрін не потребує, хіба що треба контролювати контроль поливу. При відсутності опадів поливайте раз на тиждень і мульчуйте соломою або зрізками трави навколо рослини, щоб зберегти вологу.
При дефіциті води коріння хрону стають тонкими і деревними, а при надлишку виходять розм'якшеними і гіркими на смак.
Важливо помістити хрін відразу у віддалене місце через його агресивної схильності до розростання. Проблема з хріном полягає не в тому, як його вирощувати, а в тому, щоб запобігти агресивному захопленню території.
Щоб контролювати поширення, при зборі врожаю видаляють весь корінь, пересаджуючи тільки ту кількість живців, яке треба для кількості рослин в наступному сезоні. Не перекопуйте культиватором ґрунт, де залишилися корінці хрону, тому що ви ризикуєте поширити рослину по всій земельній ділянці.
Якщо рослини зацвітуть, немає причин відщипувати квіти, так що просто насолоджуйтеся видовищем.
Збір урожаю (заготівля)
Збирайте урожай на перший рік після посадки і після, орієнтуючись на надземну частину. Найсмачніший хрін буде після заморозків, коли холоди «вбили» листя.
Промийте корінь під проточною водою і добре просушіть. Поміщений в перфорований поліетиленовий пакет, корінь хрону зберегтися в нижньому ящику холодильника протягом трьох місяців або навіть довше.
Коріння хрону найкраще використовувати в свіжому вигляді.
Зберігайте коріння до готовності, зв'язавши разом і помістивши в дерев'яний ящик або лоток, покритий вологим піском. Поставте ящик в прохолодне, темне місце.
Хвороби та шкідники
До хвороб хрін набагато стійкіший, ніж інші капустяні культури. При несприятливих умовах і поганому догляді його можуть вразити біла гниль, біль, вертицильоз і мозаїка.
Вірусні хвороби невиліковні, тому уражені мозаїкою рослини необхідно видаляти та утилізувати, як і екземпляри, які захворіли на вертицильозне в'янення. Що стосується білі й білої гнилі, то це грибкові хвороби, збудників яких можна знищити на ранній стадії розвитку захворювання обробкою мідьвмісними препаратами — бордоською сумішшю, мідним купоросом, іншими профільними пестицидами.
Зі шкідників для хрону небезпечні хрестоцвіті блішки, ріпакові блішки і квіткоїд, капустяні блішки й вогнівки.
У боротьбі з комахами-шкідниками використовують агротехнічні прийоми (дотримання сівозміни, виполювання бур'янів, знищення рослинних залишків і глибоке перекопування ділянки після збирання врожаю), а також обробку рослин інсектицидами. Останню обробку хрону хімічними препаратами здійснюють не пізніше, ніж за три тижні до збирання врожаю.
Сорти хрону
Найкращими сортами хрону вважаються:
- Атлант (або Дикий) — середньостиглий волого-, посухо- і морозостійкий сорт із кореневищем завдовжки від 20 до 50 см, діаметром 4-5 см і масою від 190 до 380 г, зі щільною, не надто соковитою м'якоттю молочно-білого кольору;
- Валківський — пізньостиглий сорт, стійкий до хрестоцвітої блішки і хвороб, із жовтуватим циліндричним коренем завдовжки 50-60 см, діаметром 2-3 см і середньою масою близько 150 г;
- Толпуховський — пізньостиглий сорт із корінням завдовжки 25-35 см і масою від 65 до 250 г.
Крім описаних, відомі такі сорти хрону для відкритого ґрунту як Ризький, Елгавський, Латвійський, Марун тощо.
