Буряк столовий

Одно- та дворічна, перехреснозапильна трав'яна рослина родини амарантових (Amaranthaceae), коренеплід, овочева культура.

8791

Буряк столовий (Beta vulgaris L. subsp. vulgaris var. conditiva Alef.) — поширена овочева культура, багата на біологічно-активні речовини, органічні кислоти і мінеральні солі. Основний інгредієнт українського борщу.

В Україні та Білорусі рослину називають буряк або бурак, у Польщі — burak, у Росії — свёкла (в Україні ж све́клою звали бадилля буряка).

Як овочева і лікарська рослина, буряк звичайний відомий за 1500-2000 років до н. е. в Асирії, Вавилоні, Ірані й Вірменії. В Київській Русі його почали вирощувати з X ст.

В Україні у XVI-XVIII століттях взимку для борщу використовували квашений буряк, а влітку — свіжий.

Біологічні характеристики

Вегетаційний період столових буряків залежно від сорту — 60-120 днів. Кожна насінина більшості сортів дає початок декільком проросткам, тому культура вимагає своєчасного проріджування.

Коренева система стрижнева, проникає у ґрунт на глибину 1,5-2 м. Складається з головного кореня — коренеплоду і великої кількості бічних корінців, які виходять з двох протилежних боків кожного коренеплоду.

Головка коренеплоду є вкороченим стеблом. На ній розміщуються бруньки та листки. Бічні корені не утворюються. Вона повністю розміщується над поверхнею ґрунту. На головку припадає 10-15 % довжини коренеплоду.

Шийка розміщена між головкою і власне коренеплодом. На ній не ростуть ні листки, ні бічні корінці. Шийка — це коротка частина коренеплоду (1-3 см).

Кореневе тіло (власне корінь) утворюється внаслідок розростання зародкового корінця. Це нижня, конічної форми частина коренеплоду, яка становить 65-70% довжини всього коренеплоду. Ця частина коренеплоду розвивається повністю в ґрунті та для неї характерна наявність бічних корінців. Форма коренеплодів різноманітна: конічна, циліндрична, овальна та куляста.

Усередині столовий буряк буває білий з рожевими кільцями, жовтий, червоний. Коренеплоди різних сортів відрізняються також і на смак та щільністю м'якуша.

Бічні корінці у буряків розміщуються на двох протилежних боках кореня. У дорослих рослин ці корені розростаються в боки на відстань 100-120 см.

Листки буряків. Усього за вегетаційний період виростає близько 50-60 (іноді до 90) листків, спірально розміщених на головці коренеплоду. Листки, що утворилися раніше, відтісняються до периферії розетки.

Практичне використання

Листя і коренеплід часто використовують у їжу для людей і корм для тварин, а також як сировину для промисловості.

Столовий буряк є основним інгредієнтом при приготуванні українського борщу. У їжу вживають коренеплоди та листки молодих рослин, з яких готують салати, буряківники, борщі, начиняють листками пироги, ікру, маринують, чавлять сік тощо.

При ранньому споживанні (пучкового буряка) використовують молоді листки та черешки у свіжому, вареному і тушкованому вигляді. З буряку готують буряковий квас.

Завдяки хорошій лежкості коренеплоди використовують протягом усього року.

Агрономічні особливості

Висадка: квітень-травень

Збір врожаю: вересень-жовтень

Тривалість вегетації: 100-120 днів

Хороші попередники: зернові, цибуля, огірки, рання картопля, помідори, капуста

Невдалі попередники: гірчиця, квасоля з витим стеблом

Місце для посадки столових буряків

Для вирощування столових буряків добре підійдуть глибокі, розпушені, родючі з нейтральною реакцією ґрунти. Найкращими вважають родючі чорноземні, сірі, темно-сірі опідзолені легкого механічного складу ґрунти.

Високі врожаї можна одержати й на окультурених низинних торфовищах. Грунти мають бути добре аеровані та достатньо зволожені.

З усіх коренеплідних культур столові буряки є найбільш вимогливими до родючості ґрунтів.

Обробіток ґрунту

Як основний обробіток ґрунту можна використовувати глибоку оранку для переміщення патогенів углиб орного шару, де вони становитимуть набагато меншу загрозу для культури.

Восени підготовку ґрунту проводять за типом напівпару. Рано навесні ґрунт розпушують, а потім готують ряди на глибину загортання насіння.

Сівба

Для сівби варто правильно вибрати насіння з урахуванням адаптації до регіону вирощування та схожості. Також перед висівом слід віддати перевагу протруєному насінню фунгіцидами та інсектицидами, оскільки сходи цукрового буряку дуже вразливі до шкідників та мікроорганізмів.

Сівбу насіння буряків починають за прогрівання верхнього шару ґрунту (3-6 см) до температури 6-8°С. Для Степу України та Закарпаття це перша-друга декади квітня, а Лісостепу й Полісся — друга-третя.

Застосовують такі способи розміщення рослин: однорядковий, широкосмуговий з міжряддями 45 см, дворядковий (20+ 50 або 25+45 см) і трирядковий (40+40+40+60 см), на грядах сіють у 3-4 ряди з відстанню між рядами 22-33 см. Столові буряки — холодостійкі рослини.

Насіння починає проростати за температури 5°С, сходи з’являються через 14-15 діб після сівби. За температури 10-11°С сходи з’являються через 10-12 діб, за температури 15-18°С — через 5-6 діб після сівби.

Але самі сходи буряків менш холодостійкі, ніж сходи інших коренеплідних рослин. Вони пошкоджуються приморозками від -3 °С. З появою справжніх листків рослина більш стійка до низьких температур. Найбільш сприятлива для росту коренеплодів температура становить 15-23°С.

Добрива

Органічні добрива під столові буряки вносять у вигляді перепрілого гною.

Столові буряки використовують порівняно багато поживних речовин із ґрунту, особливо азоту та калію.

Азот (N) має найбільший вплив на формування урожайності коренеплодів, а джерелом його для цукрового буряку з ґрунту є аміачні, нітратні та амідні форми.

Зі збільшенням норми азотних добрив підвищується урожайність коренеплодів, але зменшується вміст цукру і відбувається значне нагромадження амідного азоту.

За азотного голодування рослини відстають у рості, листки набувають світло-зеленого, хлоротичного кольору (хлороз), а сім’ядолі стають жовтими. Нижні листки відмирають навіть за достатнього забезпечення вологою.

Фосфор (P) сприяє процесам фотосинтезу. Дефіцит його найчастіше буває у молодому віці. Ріст сходів сповільнюється, жовтіють сім’ядолі. Рослини надмірно засвоюють азот. Листки жовтіють, жилки стають коричневими.

Калій (K) регулює фотосинтетичну активність рослин, підвищує гідрофільність та водоутримувальну здатність, стійкість листків до хвороб. У разі калійного голодування краї листків стають зморщеними, жовто-коричневими, на них з’являються темно-бурі плями. За подальшого розвитку плями виникають у центрі листка, на черешках, і весь листок відмирає.

Кальцій (Ca), на відміну від калію і натрію, знижує гідрофільність та зменшує кількість води в тканинах. Дефіцит його проявляється у другій половині вегетації у вигляді зморщених пластинок старих листків. На кінцях листків видно опіки, в центрі — хлороз і некроз.

Магній (Mg) входить до складу хлорофілу, активізує діяльність ферментів, сприяє нагромадженню цукру. Дефіцит його спричиняє скручування листків у фазі 2-3 пар листків, а потім їх некроз по краях.