Томат, або Помідор (Lycopersicon) — рослина сімейства Пасльонових, овочева культура.

В 1519 році конкістадор Фернандо Кортес вперше побачив яскраво-червоний плід в садах Монтесуми. Під враженням, він привіз насіння томата в Європу, де його почали вирощувати як декоративну рослину.

У Франції томат називали «яблуком кохання» («pomme d’amour»), так як вважалося, що він має властивості афродізіака.

Латинську назву томата, Lycopersicum esculent, було введено французьким ботаніком Жозефом Піттон де Турнефор в 17 столітті і означало «вовчий персик». Круглий і соковитий, плід томату помилково прирівнювався до ягодів беладони і вважався отруйним — звідси і назва.

Томат, в свою чергу, походить від іспанського tomate — похідного від стародавнього ацтекського слова tomatl. Назва помідор до нас прийшло з італійської мови, «золоте яблуко» — pomo d’orо, так як, ймовірно, спочатку в Європі використовувалися жовті сорти плода. Першою країною, яка почала культивувати томати, стала Італія. З точки зору ботаніки, плоди томата вважаються ягодами, але в побуті і за способом їх використання, здавна зайняли свою позицію серед овочів.

Існують сотні видів помідорів — маленькі черрі розміром з виноградину, величезні томати «Волове серце» вагою в 600-800 г, соковиті для салатів і м’ясисті для пасти, кампари і «вершки», — це лише найвідоміші з безлічі сортів. Колір плоду, крім червоного, може варіюватися від білого, помаранчевого, жовтого, зеленого до фіолетового і шоколадного.

Біологічні характеристики

Рослина може бути однорічною або багаторічною.

Однорічний кущ досягає висоти 60-90 сантиметрів, на кінчиках гілок замість листів – бруньки. Плоди дозрівають, як правило, всі одразу, а після дозрівання рослина вмирає.

Багаторічний томат – витка рослина, яка вимагає підтримки за допомогою кілків або клітки. Такий помідор буде плодоносити до тих пір, поки не замерзне. Плід зазвичай дозріває пізніше, ніж у однорічної рослини, але в цілому приносить більший урожай. Квітка, як правило, знаходиться на головних гілках. Висота досягає 1,5-3 метра, за умови, що рослина постійно підтримується і в’ється.

Томат — теплолюбива  посухостійка рослина, вимоглива до родючості грунту. Потреба до вологи залежить від фази розвитку рослин (сходи-завязування плодів 70-80%, масове плодоутворення 80-85%, завершення плодоутворення 70%)

Листя лопатеві роздільнорозсічені, які поділяються на три типи: звичайний розсічений, проміжний, картопляний. Листки черешкові, звичайні, розсічені, гофровані або гладенькі. Забарвлення листків помідора від світло- до темно-зеленого. При недостатньому фосфорному живленні та тривалих похолоданнях набувають ледь помітного антоціанового забарвлення вздовж жилок.

Стебло травянисте, симподіальне, складається з бічних пагонів (пасинків) покрите залозистими волосками заввишки 40-120 см. У разі присипання грунтом утворюються стеблові корені. За характером росту стебла рослини помідора поділяють на індерермінантні (високорослі), напівдетермінінтні (середньорослі) і детермінантні (низькорослі).

Коренева система стрижнева, дуже розгалужена, проникає в грунт на глибину до 2 м і більше.

Суцвіття китиця, яка формується на стеблі після 7-14 листка. за будовою суцвіття розрізняють: просте (нерозгалужене), проміжне (одноразово розгалужене) і складне (дво- і багато розгалужене).

Плід — велика сплюснута куляста соковита, м'ясиста, дво- чи багатокамерна ягода. Стиглі плоди жовтого, оранжево-червоного і червоного кольору. За формою округлі, плоско-округлі, видовжено-овальні. Маса одного плоду 20-200г і більше. за кількістю насінних камер у плоду сорти помідора поділяються на малокамерні (2-5 камер), середньокамерні (6-9 камер) і багатокамерні (більше 9 камер). Навколо насіння зосереджений драглистий шар, який захищає насіння від проростання.

Насіння — плоске, злегка витягнуте, жовтувато-сіре, вкрите густим коротким опушенням.

Маса 1 тис. насінин складає 3-3,5 г, в одному плоді 50-300 насінин. Вихід насіння — 0,4-0,6% від перероблених плодів, або 4-6 кг з 1 т.

Практичне використання

Помідори широко використовуються в кулінарії. Вони застосовуються як інгредієнт в закусках, перших і других стравах, салатах — як в сирому, так і в готовому вигляді. З томату готують салати, томатні супи, соуси, піца і паста з томатною заправкою. Томати успішно використовують для приготування різних видів консервів.

Плоди містять значну кількість кислоти, що дає можливість при виготовленні консервів обмежитися стерилізацією їх в киплячій воді. Залежно від того, якого смаку бажає домогтися господиня, помідори можна маринувати, солити, варити солодкий соус, сік або компот.

Як правило, в будь-якому вигляді консервування використовується цукор, сіль, оцет, лимонна кислота і всілякі спеції. При правильній заготівлі, продукт може зберігатися в темному прохолодному місці протягом декількох років. Дані консервації завжди є відмінним доповненням до гарнірів, м’яса, риби, салатів і самостійною закускою. Найвідомішим продуктом з томатів є кетчуп — солодкий помідорний соус з додаванням приправ.

Дієтологи цінують томати, перш за все за їх корисні і лікувальні властивості. До їх складу входять цукри (в основному фруктоза і глюкоза), мінеральні солі (йод, калій, фосфор, бор, магній, натрій, марганець, кальцій, залізо, мідь, цинк).

Помідори також багаті вітамінами — A, B, B2, B6, C, E, K, P, бета-каротином. У томатах містяться органічні кислоти і потужний антиоксидант лікопін, здатний запобігати рак передміхурової залози, шийки матки, припинити ділення клітин пухлини і мутації ДНК, знизити ризик розвитку серцево-судинних захворювань. У термічно оброблених томатах лікопіну ще більше, ніж в сирих, тому готові томати часто рекомендуються дієтологами.

Томати регулюють роботу нервової системи, мають протизапальний і антибактеріальний ефект, покращують метаболізм і травлення, допомагають при астенії і атеросклерозі, а також є хорошим сечогінним засобом при хворобах нирок і сечового міхура.

У томатах представлено багато органічних кислот, особливо яблучна і лимонна. Солі органічних кислот в процесі засвоєння залишають в організмі значний запас лужних мінеральних компонентів і таким чином сприяють підвищенню лужності організму та запобіганню кислотних зрушень.

Таким чином, томати підтримують в організмі необхідний кислотно-лужний баланс. Невисокий вміст пуринів в помідорах є важливою ланкою в структурі безпуринового харчування для профілактики атеросклерозу. У томатах міститься фолієва кислота, яка відіграє важливу роль у кровотворенні, а також сприяє утворенню в організмі холіну — речовини, яка нормалізує холестериновий обмін. Отже, помідори можуть широко використовуватися в харчуванні людей зрілого та похилого віку, а також хворих з порушеним обміном сечової кислоти (подагра).

Цікаві факти про помідор

У 1959 році в американському журналі Ellery Queen’s Mystery Magazine з’явилася історія про те, як кухар, політичний прихильник Британії, спробував отруїти президента Америки Джорджа Вашингтона блюдом з помідорів.

У ті часи, в 18 столітті, томат вважався отруйним. Кухар, скориставшись застудою містера Вашингтона і порушенням його смакового сприйняття, додав в рагу м’якоть помідора. Подавши блюдо, кухар наклав на себе руки. В останньому листі він написав: «Як кухар, я не вірю в самогубство від отрути; я занадто товстий для повішення; але, за покликанням, я майстерно управляюся ножем». Як з’ясувалося пізніше, історія була вигадкою, але цілком могла б бути правдою, адже помідор і справді довгий час вважався отруйним.

Помідор часто зустрічається в народній творчості, наприклад в прислів’ях. У німецькій мові говорять, що у того, хто не бачить реальної ситуації — «помідори в очах». В арабському «бути як помідор» означає «бути товариським і приємною людиною». Ну а ми згадуємо про помідори, коли говоримо про найголовніше — про любов. Адже, на жаль, «пройшла любов — зів’яли помідори».

Агрономічні особливості

Висадка: травень

Збір врожаю: липень

Тривалість вегетації: 85-140 днів 

Хороші попередники: буряк, огірок, цибуля, морква, боби, горох, зелень, кабачок, кукурудза.

Невдалі попередники: картопля, пізня капуста, баклажан, перець

Місце для посадки 

Томат краще інших овочів переносить вторинне засолення й високу кислотність ґрунту, рн ґрунту = 5,5...6,5. Винос елементів живлення, у кілограмах на 1 тонну плодів: N-3,2; Р205- 1,1; К20-4,6.

Використовуваний для вирощування томатів ґрунт повинен відповідати певним вимогам: мати високу пористість (65-75%), найменшу вологоємність 45-50%, повітроємність 20-25%, щільність — 0,4-0,6 г/см2. Тому до складу ґрунту вводять органічні компоненти, що мають підвищену пористість й водопроникність, такі як торф, перегній, гній, що перепрів, тирса і т.д.

Обробіток грунту 

Розсаду томату висаджують коли температура ґрунту становить 18-20°С, а сама конструкція продезінфікована й прибрана, ґрунт заряджений стартовими добривами відповідно до результатів ґрунтового аналізу на вміст азоту, фосфору й калію, грунт перекопано, підпушено, гребені нарізані. 

Сівба 

Біологічною особливістю помідора є й те, що він розмножується як насінням, так і вегетативним способом — частками стебел та пагонами. Вони добре вкорінюються у вологому ґрунті. В них розвивається мичкувата коренева система.

Томат — теплолюбна культура. Насіння його за температури 25-30°С проростає протягом 3-5 діб. При зниженні температури ґрунту до 13°С на глибині загортання насіння сходи з’являються лише через 17-22 дні. Після з’явлення повних сходів на ріст і розвиток рослин позитивно впливає зниження температури на 3-4 доби (вдень-до 12-15°С, а вночі — до 8-10°С). Це сприяє більш швидкому росту і розвитку кореневої системи і формуванню компактних (невитягнутих) добре облистнених рослин.

У фазі першого справжнього листка (20-25-денного віку) сіянці пікірують до сім’ядолей у торфоперегнійні та насипні горщики розміром 6x6, 8x8 та 10×10 см або в касети.

Відразу після пікірування сіянці поливають водою з температурою не нижче 18-20°С. При вирощуванні розсади в парниках і плівкових теплицях сіянці можна пікірувати у ґрунт споруди з шириною міжрядь 6-7 см і в рядку 5-6 см. У сонячні дні протягом 2-3 днів сіянці захищають від надмірного сонячного опромінення, щоб вони не прив’яли.

При безпікіровочному способі вирощування розсади насіння висівають у парники і теплиці на грядки з міжряддям 6-7 см, а у фазі 1-2 справжніх листків рослини проривають на відстані 5-6 см. 

У відкритий ґрунт розсаду висаджують, коли ґрунт прогріється до 14-15°С і мине загроза весняних приморозків. Розсаду висаджують до першого листка. Перерослу розсаду висаджують похило в ґрунт, залишаючи на ній 7-8 листків. Ширина міжрядь 70 см або за схемою 90+50 см.

Особливості догляду 

Вимоги до світла. Томат — культура дуже вимоглива до світла, особливо в розсадний період та у фазі цвітіння. При недостатньому освітленні сіянці витягуються, листки ростуть дрібними, світло-зеленого забарвлення. Зниження інтенсивності освітлення на 25 і 50% від природного денного при вирощуванні розсади помідора зменшує кількість квіток, чашолистків у суцвіттях і камер у плоді. Нестача ж освітлення у фазі цвітіння призводить до значного опадання квітів.

Мінімальна інтенсивність світла, при якій можливий вегетативний Ріст рослин, становить 2-3 тис. лк. Для формування бутонів і переходу до цвітіння вона повинна бути не нижче 4-5 тис. лк, а для безперервного розвитку та плодоношення — не нижче 10 тис. лк. Оптимальною інтенсивністю освітлення для рослин помідора є 20-35 тис. лк залежно від фази росту й розвитку, тривалості освітлення і сортових особливостей. Висока освітленість також негативно впливає на рослини. Так, при збільшенні інтенсивності освітлення (більше 40 тис. лк) листки помідора жовтіють і опадають.

Протягом вегетації потреба рослин у воді неоднакова. Найбільша вимога в них до вологості ґрунту проявляється під час проростання насіння. При недостатній вологості ґрунту після висаджування розсади на постійне місце вирощування рослини погано приживаються, затримується відновлення кореневої системи, а відповідно і продуктивність їх знижується. Нестача вологи в ґрунті з часу від початку зав’язування до дозрівання плодів призводить до затримання росту рослин, опадання квітів, зниження середньої маси й урожайності плодів, тому вологість ґрунту в період плодоношення підвищують до 80% НВ. Оптимальна вологість ґрунту при вирощуванні помідора — 70-80% НВ. 

Добрива 

Після висаджування розсади у відкритий ґрунт дози азоту збільшують до рівня фосфорно-калійного живлення. У подальшому (до утворення плодів на першій китиці) рослини помідора потребують помірного азотного живлення і посиленого фосфорного. У період формування плодів на перших трьох китицях для помідора необхідне посилене азотне живлення, а при їх дозріванні - калійне.

Формуючи врожай, рослини виносять із ґрунту поживні елементи.

Середній винос їх на 10 т продукції становить: азоту — 33 кг, фосфору — 13,0, калію — 45,3, кальцію — 44, магнію — 8 кг. Незважаючи на те, що помідор виносить з ґрунту фосфору в 2,9 рази менше, ніж азоту, і в 4 рази менше, ніж калію, він швидко реагує на його нестачу, особливо в розсадний період і під час формування репродуктивних органів. 

Шкідники

• Баштанна (бавовникова) попелиця
• Бурякова листкова (бобова) попелиця
• Велика картопляна попелиця
• Персикова зелена (оранжерейна) попелиця
• Блішка картопляна жовта
• Картопляна міль
• Південноамериканська томатна міль (Тута абсолюта)
• Золотиста картопляна нематода
• Нематода галова північна
• Стеблова нематода цибулі
• Дзюрчалка цибулева
• Муха паросткова
• Іржавий кліщ томатів
• Колорадський жук
• Совка бавовникова
• Совка городня
• Совка капустяна
• Совка картопляна (болотна)
• Совка озима
• Совка помідорна (карадріна)
• Трипс тютюновий (цибулевий)
• Цикадка березкова
• Мінер пасльоновий
• Помідорний (п'ятикрапковий) бражник
• Теплична білокрилка

Хвороби

• Альтернаріоз (Суха плямистість)
• Аскохітоз
• Сіра гниль
• Мокра гниль
• Іржа
• Борошниста роса
• Переноспороз (Несправжня борошниста роса)
• Септоріоз
• Антракноз
• Бактеріоз
• Бактеріальна плямистість
• Бактеріальне в'янення
• Бактріальна гниль
• Бактеріальний рак
• Біла гниль
• Бронзовість томату
• Вертицильоз
• Гельмінтоспоріоз (бура плямистість)
• Жовтуха айстри
• Кільцева плямистість
• Макроспоріоз
• Мозаїка тютюну
• Плеоспороз
• Плямистість бактеріальна чорна
• Ризоктоніоз
• Склеротіоз (Вугільна гниль)
• Фузаріоз
• Церкоспороз
• Чорна ніжка

Сорти і гібриди помідорів