Анатолій Ткачук: Місцеве самоврядування має бути ефективним завжди

Анатолій Ткачук , директор з питань науки та розвитку ІГС

На другому році повномасштабного вторгнення росії в Україну громади все ще вчаться жити й працювати в нових умовах, правильно розставляти пріоритети та направляти свої зусилля туди, де це більше треба. Однак далеко не завжди дії влади відгукуються в населення, тож часто виникають дуже жваві дискусії довкола цих питань.

Нещодавно Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, озвучив досить чіткі та зрозумілі алгоритми, як громади в умовах війни можуть ефективно розпоряджатися своїми бюджетами.

Експертна дискусія на тему «Як і навіщо громадам бути ефективними в умовах війни?» пройшла в рамках програми «Стійкість», яку впроваджує Фонд Східна Європа в консорціумі НУО на чолі з ERIM та за підтримки Європейського Союзу.

Далі — пряма мова Анатолія Ткачука 

Найголовніша позиція — місцевому самоврядуванню взагалі треба бути ефективним завжди. Не лише під час війни. Люди знаходяться найближче до місцевого самоврядування і бачать, як працює місцева влада, як витрачаються гроші. Тому вони можуть дуже швидко реагувати і казати в стилі «Це ви робите правильно, а це неправильно, там ви не туди гроші потратили».

В умовах війни це стає ще більш жорстким. Зараз, наприклад, у медіапросторі відбуваються палкі дискусії: ми раптом побачили, що місцеве самоврядування начебто неефективно використовує місцеві бюджети. А при цьому бюджети дуже сильно зросли через виплати військових і ці гроші мали би піти на війну. Натомість місцеве самоврядування витрачає ці кошти на що завгодно: закладає чергові доріжки, тротуари, наново асфальтує дороги тощо.

У цей же час ніхто не аналізує, скільки з державного бюджету витрачають грошей на такі достатньо сумнівні цілі і наскільки переплачують за товари й послуги… Відтак дуже тривожно.

Це якраз підтверджує тезу про те, що громадам і бюджетам треба бути максимально ефективними і прозорими. Що це значить в умовах війни?

Сьогодні суттєво змінилися надходження до місцевих бюджетів. Якщо раніше частка ПДФО від військових у середньому була 5%, то зараз вона зросла до 35%. Це велике зростання. Водночас, звичайно, скоротилося надходження ПДФО від інших категорій платників податків, як-от, податок із підприємців.

У цьому випадку ми «попадаємо» у своєрідне розгалуження. З одного боку зараз всі кричать, що треба забрати це ПДФО із військових, бо громади нібито не на те витрачають гроші. А з іншого боку, ми повинні розуміти, що це гроші місцевого самоврядування. Якщо ми зараз їх заберемо, тоді частина громад просто «обваляться». Адже надходження у вигляді ПДФО в середньому по Україні змінилося: в одних громадах зросло на 300%, а в інших впало.

Читайте також Кожна громада під час війни повинна мати пакет воєнного стану | Олександр Солонтай

Куди громадам слід вкладати кошти з бюджетів

Однак що робити громадам із своїми бюджетами під час війни? Війна закінчиться, наша перемога настане.

Буде демобілізація і скорочення військових, відтак громади отримають скорочення «військових» надходжень. Тому сьогодні треба використати ці кошти для того, щоб закласти собі можливості так званого демпфера, що допоможе зменшити обвали після демобілізації.

Після війни в нас найважливішим буде відновлення? відбудова і прискорений розвиток економіки. Це потребує кадрів та інфраструктури. Тому якщо сьогодні в місцевого самоврядування є гроші, то треба допомогти і розвивати освіту, готувати ті самі кадри. Наприклад, у школах зробити все для того, аби вони давали суперову освіту для дітей. Бо в умовах скорочення кількості дітей і населення загалом батьки повезуть дітей туди, де буде хороша освіта.

Отож, перше завдання місцевого самоврядування сьогодні — це школа і освіта.

Важливо розуміти, що іншим важливим вектором для громад має бути бізнес, оскільки без місцевого бізнесу не буде розвитку надалі.

Це означає, що треба створити максимально комфортні умови для підприємців та тих, хто планує відкрити власну справу. Таким людям треба чітко знати, де можна взяти майданчик для функціонування, чи є всі потрібні комунікації та на яких умовах можна працювати.

Крім того, громади мають передбачити ще одну важливу річ для відновлення. Упродовж і після війни повертаються люди з інвалідністю — ті, хто втратили кінцівки, зір, слух під час бойових дій. Таким людям мають бути доступні всі муніципальні й державні сервіси, має бути забезпечена доступність і підлаштована інфраструктура. Тож уже зараз місцевому самоврядуванню слід про це думати і втілювати в життя.

У громадах також назріла конкуренція за людей. Уже зараз ми відчуваємо гостру демографічну кризу, яка буде посилюватися. Тому громадам знадобиться конкурувати за людей — зробити все для того, аби люди мали все необхідне для життя та залишалися на місцях, аби вимушено переселені українці могли залишатися у своїх нових домівках, аби інші люди хотіли приїжджати у конкретну громаду.

Тут постає питання, чи є земля під забудову, чи готується влада консолідувати такі земельні масиви з відповідним цільовим призначенням, чи готова інфраструктура задовольняти запити людей і бізнесу.

На мою думку, є багато дуже важливих тем, які сьогодні можна витрачати гроші у громадах, аби це було зрозуміло і важливо для людей.

Щоправда, треба ще пам’ятати один момент: сьогоднішній український бюджет зовсім не такий, як був до війни. За різними оцінками, маємо специфічний розбаланс: від 40 до 60% — це кошти не українські, а кошти наших союзників, партнерів. Тому ці ресурси не можуть безпосередньо піти на війну, а мають піти на інші цілі. 

І от наше завдання — зробити так, щоб такі цілі сприяли перемозі, розвитку після війни й не викликали сумніву в наших закордонних партнерів щодо їх доцільності використання. Отакий складний виклик і складне завдання стоїть перед сучасним місцевим самоврядуванням.

Більше того, останніми тижнями українці активно включилися у мережеві баталії з приводу того, чи потрібен благоустрій у громадах під час війни? Відповідаю: благоустрій потрібен завжди. Тому що люди це бачать, що в них зручно і красиво. А отже, коли так, то тут хочеться жити; якщо незручно і некрасиво, не хочеться тут жити, треба покинути.

Рішення з людьми і для людей

У всіх випадках дуже важливо, аби ось такі пріоритети використання коштів платників податків на місцях формували разом із мешканцями громад. Органам місцевого самоврядування не слід приймати рішення в одноосібному порядку, адже коли «без людей, то і не для людей».

Нині існує багато способів взаємодіяти з мешканцями громад. Можна, наприклад, організувати онлайн-опитування, зробити QR-коди із посиланням на нього і поставити їх у різних місцях — і ви за два дні матимете дуже цікавий зріз громадської думки.

Із власного досвіду скажу, що коли влада робить перші спроби подібної комунікації ,то завжди може бути присмак негативу та незадоволення в обох сторін: як в управлінців, так і в мешканців та мешканок громади. Однак щобільш системно це робимо, тим більшим є шанс сформувати хорошу звичку обговорення та довіри один до одного.

Так, виходить, що оце задачка з зірочкою для представників органів місцевого самоврядування — постійно спілкуватися з людьми. До всього, це також гратиме роль просвітництва і допомагатиме владі бути більш відкритою до людей та їхньої волі, покаже, що у них у владі є професіонали, які розуміються на розрахунках, обґрунтованості того чи іншого рішення.

До слова, коли я працюю в громаді і ми робимо подібну діагностику, то ніколи не залишаємо на зустрічах місце для так званих «президій», тобто коли на чолі столу сідає голова та його найближчі помічники. При цьому просимо, аби голова і не виступав першим. Це дозволяє вибудувати комфортну, відносно «рівну» розмову, без якихось залежностей від голови чи інших людей, які приймають рішення. 

Урешті-решт нескладна комунікація і прив'язка до природного середовища у громаді точно дає результат.