Наталія Бараненко: Банка з огірками для збиття дронів та квадрокоптери — наша громада підтримує ЗСУ

Наталія Бараненко, голова Степанівської громади Одеської області

Нині «несеться тренд» на нераціональне бюджетних коштів місцевими радами на ремонти, бруківки, фонтани… Але в цей час в Україні є багато громад, які змогли з початком повномасштабної російсько-української війни розставити пріоритети так, щоб належним чином підтримувати Сили оборони України.

Голова Степанівської громади Одеської області Наталія Бараненко розповіла, як громада вкладає мільйони гривень із сільського бюджету, щоб підтримати ЗСУ і навіть рятувати нашим захисникам життя.

— Як громада «зустріла» повномасштабне вторгнення росії в Україну?  

— Для Степанівської громади, як і для всіх мешканців нашої України, 24 лютого 2022 року стало наріжним каменем. Ми розділили час на до і після. Було непросто, але хочу сказати, що агресія РФ згуртувала громаду ще сильніше навколо головної мети — перемоги України.

Один одному підставляли плече, допомагали, підтримували, донатили, будували, ліпили вареники, пекли пиріжки для наших воїнів, усе відправляли на фронт, купували необхідне обладнання, підтримували ТРО, яке знаходилось на території громади, прикордонників.

Хочу наголосити, що маємо дуже тісні зв'язки з багатьма військовими частинами, які сьогодні знаходяться на передньому плані, на самі гарячих точках нашого сьогоднішнього фронту.

— Особливість вашої громади — це те, що ви межуєте з невизнаним Придністров’ям уздовж 20 км кордону. Чи відчували ви загрозу з цієї сторони?

— Військові, які прибули на територію нашої громади, допомогли пережити перші дні й місяці цієї страшної російської воєнної агресії. 

Вони підставили своє плече, і ми разом з ними вирішували дуже-дуже багато питань. Ми їм надавали місця для проживання, готували їм їжу, надавали свою комунальну техніку… Наприклад, екскаватор нашого комунального підприємства «Степанівське», якого ми лагідно називаємо «англійцем», допомагав будувати всі укриття, які необхідні були для наших військових. Також надавали посильну допомогу захисникам інші підприємства, наші фермери.

Ми допомагаємо Миколаєву, направляємо посильну допомогу і на херсонський напрямок, і на донецький.

Таких тісних зв’язків багато, бо більше двох сотень наших хлопців сьогодні знаходяться в найгарячіших точках фронту. Вони і безпосередньо їхні військові частини звертаються до нас — ми ж, у свою чергу, надаємо грошову допомогу, купуємо для них певне обладнання, яке їм потрібно.

— Як ці всі процеси відбуваються офіційно?

— Наша громада торік у 2022 році виділа більше 4 млн грн на підтримку ТРО. Для них придбали квадрокоптери, тепловізори, прибори нічного бачення, відеоапаратуру. Також продукти харчування, паливно-мастильні матеріали. Тобто все, що у нас просили.

Цьогоріч безпосередньо за перші 5 місяців від початку громада вже виділила 5 млн грн на підтримку територіальної оборони та Сил спеціальних операцій. Тобто це знову були дрони, акумулятори, шини тощо.

Ми пишаємося тим, що змогли придбати для 126-ї бригади антидронову рушницю. Правда, довелося доводити всім, чому маємо право її купувати. Але вона, у першу чергу, потрібна хлопцям для того, щоб захистити їхні життя та убезпечити від ворожих російських безпілотників. Це важливо і ми її придбали.

— Військові звітують вам про все, що приїжджає від громади?

— Дуже приємно від хлопців чути весь той позитив, який вони нам передають. Пройшов буквально тиждень, як ми купили ту антидронову рушницю і відправили, — отримали таке повідомлення:

«Наталія Вікторівна, доповідаю, що сьогодні наші хлопці завдяки антидроновій рушниці посадили дві «пташечки». Орієнтовна вартість вартість за обидві — десь півмільйона. Тобто рушниця вже себе окупила з лишком! 

Плюс до того, на борту цих пташок було по 2 гранати ВОГ для ураження особового складу. Так що ще навіть і життя наших бійців зберегли! 

Дякую вам за вашу допомогу, дуже плідний і якісний труд! Ми любимо вас, надіємося, що всі наші складнощі минуть і все буде працювати. Усе буде Україна!».

— Тобто ви підтримуєте контакти?

— Ми завжди на зв’язку з хлопцями-військовими. Вони вітають тебе святами, ти їх підтримуєш, питаєш, як справи, вітаєш із днем народження… 

— А які ще ініціативи маєте?

— Наші діти готували подарунки: смаколики, солодощі, листівки, ляльки-мотанки. Усе відправляли нашим захисникам у різні військові частини на різні гарячі напрямки, особливо на свята.

Знаєте, наші діти… Я в них просто зачарована. Наскільки вони патріотичні, наскільки вони люблять свою країну, наскільки вони чекають нашу перемогу!

Коли збираємо кошти для воїнів і просимо підтримати збори, то діти приходять і теж віддають свої кошти. Дитини дає ті 100 грн, але ми ж розуміємо, що вона б на ці кошти взяла б собі цукерок. Ти їй кажеш, що, мовляв, залиш собі, а вона відповідає: «Ні, я хочу, щоб швидше закінчилася війна і тато повернувся додому!». 

— Чи став у лави ЗСУ хтось із представників місцевого самоврядування?

— У нас дуже багато депутатів знаходиться в лавах ЗСУ. Староста нашого Яковлівського старостинського округу також служить в лавах ЗСУ, але зараз у госпіталі проходить лікування після контузії.

— А ви, крім управлінських завдань голови громади у напрямку підтримки військових, як включаєтеся?

— У мене такі були «огірки для збиття дронів». Банка з огірками так і була підписана. Хлопці стоять тут із кулеметами, а я пішла до них із цими огірками. І ми так жартували з ними, знаєте? 

Ми з нашими захисниками, чесно кажучи, «пройшли і Крим, і рим, і мідні труби»! Наводили порядки в селі. Де якісь дебошири абощо, то нам військові завжди допомагають… У селі була тиша, порядок. Вони патрулювали населені пункти.

Якщо там потрібна була якась допомога, кидали мені сповіщення на телефон, безпосередньо знімками. Я мала подивитись, хто де, що сказати, що за людина, що можна зробити, як зв'язатися, як себе вести.

Тобто дуже тісна комунікація. Розумієте, просто тісна комунікація. Ми з ними стояли так пліч-о-пліч і тому дійсно у громаді був спокій, не було ексцесів. Громада просто сьогодні буде живе і працює.

— Яка ситуація у Степанівській громаді із вимушено переселеними українцями?

— У нас сьогодні дуже багато переселенців — ми їм допомагаємо. Також надаємо гуманітарну допомогу нашим мешканцям, тобто сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах, багатодітним, малозабезпеченим, людям із інвалідністю.

Спілкуємося і працюємо у цьому напрямку із міжнародними організаціями. 

Також у нашій сільській раді є дуже цікава і потужна програма «Милосердя в дії». Торік ми виділили 1,5 млн грн на матеріальну допомогу для наших мешканців. У 2023 році ця програма також діє.

Хочу наголосити, що у нас мінімальні суми, яку можуть отримати мешканці в скрутних життєвих обставинах із відповідними документальними підтвердженнями, — 25 тис. грн за рішенням виконкому або 50 тис. грн за рішенням сільської ради. Часто ці кошти ідуть на лікування нашим людям.

Також громада підтримує всі верстви населення, які потребують соціального захисту, — ліквідаторів аварії на ЧАЕС, ветеранів АТО, дітей війни. Вони отримали певну підтримку матеріальну — по 1 тис. грн. Також виділяємо кошти нашим старожилам громади до ювілейних дат. 

Це все у нас виплачується і ми стараємося наших людей підтримувати у тій чи іншій ситуації.

— Чи можуть на якусь допомогу розраховувати родини чинних військовослужбовців?

— Сьогодні наші сім'ї, в яких є воїни на службі, отримують допомогу у вигляді дров. Ми звертаємося до нашого підприємства — Одеського заводу дитячого харчування — і дають піддони… Також у разі потреби сім’ям привозимо пісок. Це все така наша посильна допомога, яка може бути.

На жаль, у нас загиблі хлопці і безпосередньо ті мешканці, які прописані в нашій громаді… Тому громада прийняла програму для підтримки сімей загиблих військових: щомісяця вони отримують по 2,5 тис. грн.

Ми низько вклоняємося перед нашими хлопцями, молодими, гарними, кращими, які поповнили ряди небесного війська!

— Що б ви побажали українцям у цей час?

— Розумієте?! Ти собі не маєш морального права бути слабкою чи слабким! Тому що я українка. Я дуже люблю свою батьківщину. Маленьку батьківщину. Дуже люблю свою Україну. Я люблю людей. Інакше бути не може.

Я тут виросла, народилася. Знаєте, мені немає куди виїжджати. Ніхто мене не чекає.

Тому я хочу жити у вільній, незалежній, демократичній, правовій, соціальній державі. В Україні!

— Безмежно дякуємо за розмову, пані Наталю!

(с) Сила громад; текст — Катя Капустіна для Zemliak.com, 2023.