Щоб бути в курсі свіжих новин, підпишіться на сторінки сайту Земляк у Facebook, Telegram та в Instagram.
Юрій Бова: Ми збільшили надходження від землі громади у селах на 7 млн грн
25 листопада 2021,12:00
Нарешті громади отримали у власність землю. Але наскільки правильно й ефективно вони зможуть нею розпорядитися — покаже час.
Перші й упевнені успіхи в цьому напрямку демонструє Тростянецька громада на Сумщині, адже її голова Юрій Бова упевнений: громади можуть заробляти більше на своїй землі завдяки її ефективному використанню.
Отож, скільки земель було передано у власність Тростянецької територіальної громади, хто і як проводить їхній аудит та інвентаризацію, на скільки зросли надходження в місцевий бюджет та як Тростянець вчиться по-справжньому заробляти на своїй землі?
Про це та багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю Zemliak.com розповів Юрій Бова, голова Тростянецької громади.
Zemliak.com: Що таке земельні ресурси громади у вашому баченні?
Юрій Бова: Земля громади показує підприємницьку активність, тобто наскільки підприємці готові використовувати землю як виробничий ресурс.
При цьому протягом останніх двох-трьох років українська земля не індексується взагалі — нова політика стоїть на місці. Земля не дорожчає і, думаю, це спеціально зробили, щоб занизити ціну української землі на старті вільного ринку.
Саме динаміка користування землею громади показує, наскільки активним є бізнес та на скільки підприємці готові брати землю для здійснення своєї діяльності. Це все добре можна простежити по тому, скільки ми отримуємо доходів від землі в бюджет громади.
Якщо говорити про надходження по землі в бюджет Тростянецької громади, то в 2019 році було умовно 14,6 млн грн, а вже в 2021 маємо 40,8 млн!
Так, у 2020 році була певна «просадка» через пандемію коронавірусу та пільги для підприємців — близько півтора місяці плату не стягували з певних суб’єктів підприємництва. Але навіть у такий складний для всіх рік ми все одно в бюджет отримали майже 14 млн грн.
Zemliak.com: Скільки Тростянецька громада отримала у власність колишніх державних земель?
Юрій Бова: Загалом, Держгеокадастр передав нам близько 4,8 тис. га, із них майже 3 тис. га було вже в оренді.
Багато тієї землі, що нам передали, — це якісь яри чи інші малопривабливі землі, тобто немає там нічого особливого. Власне, більш-менш хороші землі Держгеокадастр за останніх 1,5-2 роки успішно розділив, передав на приватизацію. Тож із того, що нам залишилося, не було таких масивів, які ми б могли використовувати самі чи виставити на аукціон і передати в оренду…
От, наприклад, є в громаді один земельний масив площею 40 га. Він увесь зарослий акацією, тож поки що наше комунальне підприємство там просто заготовляє дрова для наших дитячих садочків, шкіл і клубів. Бо більше там зробити ні ми, ні хтось інший не може. Потрібно все випиляти спочатку, потім викорчувати — і лише через пару років це поле повернеться в нормальний обробіток.
Zemliak.com: Скільки людей в апараті виконавчого комітету «опікуються» землями Тростянецької громади?
Юрій Бова: Земельні ресурси й усі обов’язкові платежі по них — це компетенція нашого профільного заступника голови та спеціалістів відділу економіки.
Zemliak.com: Ви провели аудит та інвентаризацію землі в громаді?
Юрій Бова: У нас є землевпорядники, які займаються земельними ресурсами та моніторять всю цю ситуацію.
Ми придбали для відділу земельних ресурсів квадрокоптер. Також маємо пристрій із GPS-датчиком, тож багато чого обстежуємо та інвентаризуємо своїми силами.
До всього, зараз уже багато компаній пропонують подібні послуги. Тому ми вже по одній сільській раді замовили повну інвентаризацію включно навіть із лісосмугами та польовими дорогами — обійшлося це в 50 тис. грн. Побачили, де хтось собі допахав землі, де хтось ще підібрав…
Зараз працюємо таким чином по інших сільських радах Тростянецької громади. Також інвентаризуємо ставки, які є в комунальній власності, лісосмуги тощо. Насправді це все дуже велика робота і вже розуміємо, що знадобиться не один рік, аби зробити її повноцінно.
Але вкрай важливо і правильно все це дослідити, нанести на карту, і думати, що з цими ресурсами робити далі.
Zemliak.com: Які проміжні результати аудиту землі в громаді?
Юрій Бова: В одному із сіл, які були до нас приєднані, ми побачили, що біля одного ставочка на околиці колись була ферма — вівчарня. І там є такі ярки, які займали площу майже 100 га. Росте гарна трава, пахуча. Можна влітку віночки плести. Ну і все, більш нічого там робити…
Що ми з цим зробили? А зробили ми таку інвестиційну пропозицію на 100 га пасовищ для овець. Яри — це чудова територія для цих тварин, і рівнини вівцям не дуже підходять.
От є 100 га цієї класної з квітками мальовничої місцевості. Поруч є ставочок та колишня ферма із 10 га господарського двору, де можна відновити тваринницькі комплекси на старому фундаменті. До всього — є скважина, підведена лінія електропередач, дорога й саме село недалеко...
Тож ми почали шукати конкретного інвестора на конкретну ціль. На різних зустрічах у різних містах України я питав: «А чи не треба вам місце, де баранів розводити?». Так знайшли ми кілька бізнесменів, які зацікавилися цією землею. Далі — аукціон.
У результаті — наша громада передала ці, здавалося, нікому непотрібні ярки, в оренду за плату розміром 300 тис. грн на рік. У підсумку орендна плата склала 68% НГО землі!
Zemliak.com: Що важливого ви дізналися про використання земель Тростянецької громади і як це вплинуло на подальші дії?
Юрій Бова: Рілля, яку нам передали з державної власності, переважно в оренді, як я казав.
Але Тростянецька громада переглянула абсолютні всі договори оренди землі, бо це вже наша комунальна земля! Там, де приватні землі, то люди самі вирішують, як краще нею розпоряджатися. Але якщо мова йде про землі громади, то тут уже повністю має включитися влада й зробити їх використання максимально ефективним.
Виявилося, що в нас із аграріями укладено 74 договори оренди землі. Із-поміж цих договорів лише 12 були оформлені зі орендною платою 8% НГО, а всі інші мали набагато нижчу ставку — 3-5%. Ще по 15 договорах узагалі платили лише 1,5% — при тому, що, за законом, це має бути не менше 3%!
Але договори було укладено і вони фактично не мають зворотної сили. Більше того, ніхто не має права змусити аграрія підписати інший договір...
Zemliak.com: Яке ви прийняли рішення, виходячи з отриманих даних?
Юрій Бова: Ми 2 місяці зустрічалися й вели перемовини з фермерами та великим агробізнесом, говорили про плату за землю.
Я шукав підхід до кожного, пояснював, мотивував. Іноді доводилося пояснювати, що такими низькими ставками ці фермери просто грабують свої ж села… По суті, вони не доплачували сільрадам колосальний ресурс!
Наприклад, один фермер орендував майже 100 га за 36 тис. грн на рік. А з цього поля отримував мільйони прибутків! Що можна зробити в селі за ці 36 тисяч? Ні-чо-го!
Тому коли ми побачили, що в цього фермера закінчується договір оренди, то я сказав, що ми не будемо його продовжувати. А він мені каже: «А як же переважне право? Я ж перший кому ви повинні здавати в оренду?».
Ми вирішили як громада використовувати цю землю для власних цілей через свої комунальні підприємства. Це не оренда, а здача в постійне користування.
Справді, якщо б мова йшла про оренду, то ми повинні були першочергово запропонувати цьому фермеру той земельний масив. А от на постійне користування переважного права в такого підприємця не було.
Ми витримали всю процедуру по закону, попередили орендаря через сесію ради і не продовжили договір. При цьому, той фермер, як виявилося, уже був готовий платити вже набагато більшу орендну плату — не 36 тисяч, а всі 500 тисяч!
Читайте Анна Федун: Нарешті власники землі отримали законне право нею розпоряджатися
Можливо, комусь він і так платив 500 тис. грн до цього, але точно не в бюджет села… Сільські бюджети були пусті, а села знищені й розбиті всюди. Тепер на цій ділянці досить успішно працює наше комунальне підприємство — у цьому сезоні виростили гарбузи. І вже рахуємо досить непогані прибутки!
Zemliak.com: Як громада працює зі своїми аграріями загалом?
Юрій Бова: Після перевірок та аналізу ми чітко сказали: «У кого договори закінчуються в 2021 або 2022 році, вибачте, але ми їх продовжувати не будемо».
Із тими, у кого договори закінчуються через пару років, ми провели переговори і зійшлися на тому, що тепер вони всі платять по 15%. Усі аграрії написали нам звернення, що вони хочуть платити за оренду 15% від нормативно-грошової оцінки. Хоча державою передбачено 12%. Ну, значить, так ми їх мотивували на свідоме (усміхається).
Крім того, агрофірми, які працюють у нашій громаді, також офіційно платять по 100 грн/га за соцугодами — це кошти для соціальної підтримки села.
Громада пропонує кілька варіантів, як агрофірма може допомогти селу: самостійно придбати якісь товари чи послуги, що потрібні для цього населеного пункту, або передати гроші на рахунки наших благодійних фондів.
Наприклад, зараз ми відновлюємо сільські бібліотеки, тож можемо давати підприємцям списки потрібних будматеріалів чи меблів — вони купують і передають на село. Або ж якщо не хочуть самі цим займатися, то перераховують ці кошти на рахунки благодійних фондів і громада сама закуповує те, що треба.
Кожному аграрію ми чітко і ясно говоримо, як вони можуть допомогти в селі, називаємо різні варіанти. Наприклад, допомогти в організації днів села для їхніх же працівників, облагородити бібліотеку, клуб, дитячий майданчик чи щось інше. Ми даємо можливість їм самим обирати пріоритети, які цікаві, і так допомагати селу.
Тобто за нинішній рік ми збільшили надходження від землі громади у селах на 7 млн грн. Різниця між нашим використанням землі і попередників — цілих 7 мільйонів на тих самих площах!
Zemliak.com: Яким чином розпоряджаєтеся землями громади наразі?
Юрій Бова: Землю в оренду ми передаємо лише через аукціони. Готуємось працювати через обов’язкові електронні земельні торги.
Насправді ми не дуже з цим спішимо. Продавати або віддавати в оренду землю потрібно ту, яку ти сам не можеш використовувати. А успішний досвід «комунальної агрофірми» змусили задуматися ще більше.
Мені закидають, що я будую щось на зразок локальної латифундії…
«Це ви завтра поле пшеницею засієте, поставите млин невеликий, а потім хліб почнете свій пекти, а потім ферму свою зробите, молочко у вас буде своє», — каже мені один знайомий.
Якщо чесно, я до кінця точно не знаю, що будую. Але знаю одне: мені потрібно цю територію розвивати! Мені треба, щоб село перестало вмирати, щоб люди залишалися тут і перестали залишати свої хати пусткою, щоб їм було де працювати й відпочивати, щоб діти ходили в садочки і школи, щоб молодь бачила в селі перспективи!
Zemliak.com: Безоплатна приватизації землі комунальної власності: за чи проти?
Юрій Бова: Коли Тростянець був тільки містом і не мав своєї землі с/г призначення, то ми нічого особливо не могли передавати в приватну власність.
Але наша громада отримала визначений масив земель і тепер ми маємо ставитися до цього дуже виважено. Адже є конституційне право громадян на землю і ігнорувати його ми не можемо.
Міська рада переважно передає земельні ділянки саме місцевим мешканцям — у першу чергу, бажано забезпечити землею жителів цього села. Бо є такі люди як бібліотекарі, вчителі чи медики, які не отримали свої 2 гектари.
При цьому спочатку ми уважно вивчаємо, яка і де розташована земельна ділянка для приватизації. Щоправда, у більшості випадків «усе вже було роздане до нас».
Коли бачимо, що той масив громада сама не в змозі обробляти чи аграріям це з якихось причин не дуже зручно, а громадянин усе одно хоче приватизувати цю ділянку, то ми готові реалізувати її конституційне право. Якщо там навіть 4 га, але це дуже віддалено, туди їхати 25 км по бездоріжжю і ніхто з фермерів не хоче брати цей масив в оренду, то людина цілком може отримати свої 2 га в такому масиві.
Але там, де є масиви 20-90 га, то різати їх по 2 гектари — це злочин для всієї громади! Краще, щоб громада сама заробляла на цій землі, як це робить наша Тростянецька.
Агробізнес прибутковий, як кажуть самі аграрії, то чого сама громада не може вести його? Якби ми посіяли кукурудзу або соняшник, наприклад, на 100 га, то в нас був би валовий дохід приблизно 4-5 млн грн, уявляєте?! Плюс техніку ми можемо наймати у своїх же фермерів: так і простою нема, і додаткові гроші їм за роботу також будуть.
Із точки зору ефективного управління майном громади, робити це все нескладно, правда ж? Можна це все робити при бажанні. А є бажання — рішення знайдуться!
Zemliak.com: Дякуємо за розмову!
(с) Катя Капустіна, Zemliak.com, 2021.
