Село-привид Васюків | Срібнянська громада в Чернігівській області

Вулиця покинутого села

У медалі завжди є дві сторони. Децентралізація дає багато можливостей селам і громадам. Але ще до старту цієї реформи багато сіл України зіштовхнулися із невідворотними чинниками, які ніби розпечена лавина котяться сільськими територіями і «знищують» усе живе. Хтось це називає економічною кризою, хтось — демографічною, а хтось — наслідками глобалізації...

Але що б це не було — результат, як кажуть, «на обличчя». Тож нині в багатьох регіонах одиноко доживають свій вік села-привиди. У них колись повним ходом ішло життя, а нині залишилося заледве до десятка мешканців.

Одним із таких сіл-привидів цілком можна назвати село Васюків, яке розташувалося неподалік від межі Чернігівської та Сумської областей. 

Село Васюків нині

Невелике село Васюків входить до складу Срібнянської селищної територіальної громади в Прилуцькому районі Чернігівської області. Єчастиною Олексинського старостинського округу. 

Без карти село Васюків буде складно знайти, бо серед безкрайніх полів із кукурудзою немає ні вказівника з назвою, ні чогось іншого, що могло б вказувати на існування цього села.

За даними Вікіпедії, тут нібито мешкає аж 33 особи, але от дані Державного реєстру виборців більше наближені до правди: офіційно в селі зареєстровано 6 (!) осіб.

Справді, у жовтні 2021 року в селі Васюків проживає 6 людей. Наймолодшій жительці Людмилі — 54 роки, найстаршій Фріді — 83. Але вже взимку буде на одну людину менше, бо Людмилі нарешті придбали невеличке житло там, де «більше можливостей» — у селищі Срібному в 15 км звідси, куди вона скоро переїде. Отже, залишиться лише 4 жилі двори...

Читайте також Село Нижньотепле на Луганщині | фото

Донині залишилися в селі подружжя, три одинокі жінки та такий же одинокий чоловік, до яких час від час часу приїжджають родичі з населених пунктів в радіусі 70 км — із Срібного, Прилук, Ромнів. 

Троє селян є клієнтами Срібнянського територіального центру соціального обслуговування. Працівник терцентру пан Петро, який сам народився і виріс у Васюковому, кілька разів на місяць стабільно навідує одиноких людей, привозить продукти, господарчі товари та навіть питну воду.

Із глобальних благ цивілізації 21 століття в селі Васюків — електропостачання та виїзна пошта раз на місяць.Село ніколи не було газифіковане. Будинки опалюють дровами, які заготовляють із зарослів у селі чи замовляють із «центру».

Мешканці села послуговуються електрочайниками, холодильниками, водними електронасосами. У декого є телевізори із супутниковими антенами чи радіоприймачі. 

Зв'язок із зовнішнім світом селяни з Васюкового підтримують за допомогою мобільних телефонів. Але щоб подзвонити будь-куди, потрібно знайти місце, де хоч трохи «ловить зв'язок». Покриття мобільних операторів Київстар, Лайфсел чи Водафон (МТС Україна) дуже поганої якості.

«Тож якщо хочете відпочити, зупинитися, заховатися від світу — їдьте трохи пожити в нас», — каже пані Наталія.

Іноді сюди заїждають рибалки, мисливці та підприємливі роми в пошуках горіхів, пуху-пера та металолому. Раз на кілька років у село заїждають члени виборчих комісій, або мешканці зробили свій вибір — президента, народних та місцевих депутатів, голови громади.

Більше у селі немає нічого: ані школи чи садочка, магазину, ані пошти, ані ФАПу, навіть сільського клубу й бібліотеки тут немає. Школа, яка колись була панською садибою, розвалилася ще років 20 тому. Від будівлі магазину не залишилося навіть фундаменту. Колишній ФАП стоїть відкритий навстіж. А колишній сільський клуб один із місцевих селян раніше використовував як склад для зерна, але й той нині пустує.

Про те, що тут були люди, свідчить пам'ятник загиблим воїнам у Другій світовій війні, який насилу видніється з-за порослих бур'янів.

Дороги до села Васюків — грунтові, тому після дощів, снігів добратися сюди буває досить складно. Взимку, якщо місцева влада та агрофірми не прочистять дорогу від снігу, то населений пункт по кілька місяців може бути відрізаним від цивізації. Добратися до села можна лише пішки.

Дивіться також Село Животівка на Вінниччині | фото

Одна місцева родина — це фермери-одноосібники, як обробялють свою землю, тримають худобу. Саме їм належить єдина на всю округу корова.

Інші люди теж тримають невелике господарство — курочок, качок. Обробляють городи. У кожному дворі є свій «охоронець» — великі чи маленькій пси (або навіть кілька відразу).

Історія села Васюків

Як розповідають старожили, село Васюків до старту розкуркулення у 1930 році було одним із кількох хуторів у цьому краї: тут проживали майже людей у 19 дворах. Але ближче до 1935-1939 років Васюків стало «опорним селом», куди змусили переїхати селян із інших хуторів. Люди переїждали, будували хати, обживалися й йшли спрацювати в колгосп. Зрештою, колись тут було близько 70 жилих дворі.

Саме тут у Васюковому створили один із найкрупніших колгоспів, тож село Васюків, вочевидь, можна назвати спадкоємцем примусової колективізації.

У колгоспі розводили свиней, ВРХ, коней. Але нині про тваринницькі комплекси на кілька тисяч голів нагадують лише невисокі пагорби. При колгоспу були силосні ями, тік, тркаторна бригада, кузня та навіть великий ставок, у якому розводили рибу та раків. Нині частина ставка передана в оренду для розведення риби, інша частина — віддана природі.

Дивіться також Село Волошнівка на Сумщині | фото

Вирощували основні зернові культури, а також кормові (буряки, трави тощо). Також вирощували овочі  — томати, капусту, огірки, перець та багато іншого. Був навіть баштан, де вирощували кавуни, дині, гарбузи. Зараз на місці цього баштану залишився тільки яр.

Після розпаду СРСР на базі колишнього колгоспу було створене колективне сільськогосподарське підприємство, але невдовзі воно перейшло у приватну власність. Зрештою, агрофірма збанкрутувала, усе майно було продане та покрадене.

Довкола Васюкового залишилися тільки поля, які були розпайовані серед членів КСП і нині вже, у більшості випадків, їхніми спадкоємцями передані в оренду місцевим приватним агрофірмам — «Батьківщина» (засновник Микола Дмитренко) та «Обрій» (ТАС АГРО ПІВНІЧ).

Нині слава села Васюків на Чернігівщині згасла і залишилися тільки невеликі горбки та поодинокі хати. Але це село — місце, де залишилися чиїсь корені та частинка серця. Васюків по-своєму неймовірне, тож варто справді іноді сюди заїхати, щоб помилуватися природою, що за стільки років знову стала невинною.

P.S.: Якщо ви хочете, аби наша команда відвідала й потім розказала на сторінках Zemliak.com саме про ваше село та громаду, то звертайтеся за контактними телефонами чи пишіть на ці електронні адреси.