Вітання на 8 Березня: що не так у словах посадовців

Листівки, побажання, квіти — усе це за багато років стало невід’ємним атрибутом святкування 8 Березня. Вітання жінкам летять із екранів телевізорів, реклам, у соціальних мережах, месенджерах, із уст очільників громад, депутатів та інших посадовців, на офіційних сайтах громад та відомств.

Здавалося б, що не так? У цьому рожево-квітково-подарунковому вирі українці фактично втратили розуміння істинного значення Міжнародного жіночого дня — Дня боротьби за права жінок.

Чому 8 Березня — не свято весни та жіночності?

Щороку 8 березня в усьому світі протягом кількох попередніх десятиліть відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. У первісному значенні цей день має бути присвячений вшанування прав жінок як людини, особистості, громадянки.

На початку ідея відзначати Міжнародний жіночий день мала політичний зміст: це мав бути день, коли свідомі жінки у різних країнах публічно, у формі вуличних акцій заявлятимуть свої вимоги до урядів країн, вказуючи на різні прояви дискримінації та наполягаючи на забезпеченні рівних прав та можливостей для самореалізації. 

Починаючи від середини XIX століття, в різних країнах світу відбувалися мітинги та страйки жінок. 

Це і стало передумовою для 8 Березня. Саме цього дня 1857 року працівниці фабрик у Нью-Йорку вийшли на демонстрацію за жіночі права. Вони хотіли отримати рівну оплату праці з чоловіками та знижений робочий день (з 16 до 10 годин).

Активістки також намагалися привернути увагу суспільства до питань отримання жінками освіти, можливості голосувати і покращення умов праці. Завдяки цим демонстраціям по всьому світу почали з'являтися жіночі профслілки. А ще до універмагу на роботу вперше взяли дівчину.

Через понад пів століття (28 лютого 1908 року) знову ж таки у Нью-Йорку відбувається ще один мітинг робітниць. Тоді на вулицях міста зібралося понад 15 тисяч жінок. Через два роки після цього у Копенгагені відбулася друга Міжнародна конференція жінок, які працюють (Second International Conference of Working Women). Саме тоді лідерка жіночої групи соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін та активістка Роза Люксембург висунули ідею святкувати Міжнародний жіночий день на світовому рівні.

Отож, 1975 року в ООН офіційно оголосили святкувати Міжнародний жіночий день або День боротьби за права жінок саме 8 березня. Тоді ж було запропоновано державам внести цей день до календаря своїх свят, відповідно до їхніх звичаїв і традицій.

Ще тоді головною метою свята жінки назвали боротьбу за права жінок.

У соціалістичних країнах цю ідею підтримали. Але свято спочатку припадало на кінець лютого. 

Але незважаючи на видимість підтримки прав жінок, вже у 30-х роках у Радянському Союзі скасували всі жіночі відділи, які займалися освітою, агітацією та допомагали боротися за права жінок. 

Поступово навіть із листівок зникла основна тематика свята, а її замінили оспівуванням весни, жіночої краси, материнства тощо. Цим свято стало більше схожим на День матері в інших країнах.

Отже, навіть зараз на пострадянському просторі ми отримали у спадок не День боротьби за права жінок, а день на честь однієї із ролей, яку може мати в суспільстві жінка.

Тож саме завдяки радянському союзу «ви так звикли святкувати», а ваше відзначення 8 Березня звелося до квітів, подарунків та «сьогодні вдома прибирає чоловік».

Вітати людину з Міжнародним жіночим днем чи приймати досить однобокі вітання тільки через те, що в неї інший набір хромосом, збільшені молочні залози і є інші первинні та вторинні статеві ознаки — дуже погана ідея.

Жінки всього світу більше сотні років боролися за свої права не задля подарунків і уваги тільки в цей день. А заради того, щоб щодня їх поважали, з ними рахувалися, щоб вони мали право голосу на виборах, могли здобувати освіту, освоювати професії і бути повноправними учасниками суспільства.

Основні проблеми «вітань із 8 Березня» в Україні

Проаналізувавши десятки повідомлень із вітаннями, можемо зазначити типові помилки в офіційних поздоровленнях посадових осіб місцевого самоврядування та органів державної влади.

1. Найперше — усім слід правильно вивчити офіційну назву: Міжнародний жіночий день або Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир.

2. Жодного Дня весни, краси, любові та жіночності в Україні офіційно немає. І день матері не 8 березня, а кожну другу неділю травня.

Громада, звичайно, може собі придумати і затвердити будь-яке свято, але саме в такому контексті це нестиме за собою купу проблем і покаже невігластво місцевих депутатів.

Якщо маєте сумніви, дивіться офіційний календар державних свят в Україні. Цей документ каже, що 8 березня ми відзначаємо міжнародне і державне свято — Міжнародний жіночий день.

До того, ж чому день весни ви святкуєте не 1 березня, наприклад, одночасно із початком календарної весни? Або ж 21 березня в час весняного рівнодення, коли весна починається астрономічно.

Якщо у своєму вітанні голова громади або будь-хто з представників влади апелює саме до тез про красу та жіночність, то вони найперші порушують права жінок… на свободу самовираження. Бо жіночність і краса — це дуже суб’єктивні поняття.

Отже, 8 Березня — це не про «свято весни й краси», це про права жінок! 

3. Звертатися в стилі «Любі наші жінки, матері, дружини, сестри, доньки» — це теж погана ідея. 

Бо таке звернення підкреслює тільки одну роль, яку може відігравати жінка в суспільстві. Хай хоч і одночасно. 

Жінка, крім ролі, матері, дружини, доньки чи сестри, —  це окрема особистість! 

Ну і звичайно вона може бути ще військовослужбовицею, прекрасною спеціалісткою у якійсь сфері, правчинею, суддею, підприємицею, поетесою, художницею, педагогом, громадською активісткою абощо. Але про це у своєму зверненні чомусь забувають зазвичай сказати.

Тому, аби вас не звинуватили в мізогінії (упередженості до жінок), краще уникайте подібних звертань із акцентом на приналежність до статті.

4. Замість побажань про красу, свіжість, натхнення для оточуючих нагадайте жінкам, що ви сприймаєте та цінуєте їх саме як повноправних учасниць своєї громади, поважаєте їхні права та допомагаєте в тому, щоб жінкам навіть у сучасному 21 столітті було більш комфортно жити, працювати, розвиватися, відпочивати.

Розкажіть краще, що класного ви чи ваша громада зробила саме для цього.

5. «Люди так звикли святкувати, не треба нічого міняти».

Оце одна з найгірших тез, якими може оперувати (не)свідома у суспільному плані людина. Треба міняти те, що шкодить людям.

Бо справді більшість наших людей живуть і отримують виховання на спадщині радянського союзу, який спотворював усе, до чого торкався. У тому числі, із Дня боротьби за права жінок зробив абсолютно сексистське свято, яке підкреслювало нерівноправ’я жінок як у побуті, так і в трудових стосунках.

Отож, свідомі громадяни із широким мисленням повинні бути тими, хто повертає 8 Березня первісне значення. Люди повинні навчитися брати на себе відповідальність міняти те, що не відповідає ідеям гуманізму та рівних прав для всіх статей. 

Саме голови громад, депутати, керівники місцевих адміністрацій та всі, хто має стосунок до громадянського суспільства, мають бути трендсеттерами в контексті «правильного» 8 Березня і не боятися розвіювати давні міфи тоталітарних режимів.

(с) Катя Капустіна, Zemliak.com, 2023.

Щоб бути в курсі свіжих новин, підпишіться на сторінки сайту Земляк у Facebook, Telegram та в Instagram.