Медовий парадокс України: чому пасік стає менше, а експорт б’є рекорди?

Пасіки в Україні

Якщо почитати офіційні звіти про українське бджільництво, можна отримати когнітивний дисонанс. З одного боку, вуликів меншає, збір падає, а бджолярі скаржаться на складнощі у цій справі. З іншого — Україна раптово стала постачальником меду №1 в Євросоюз, обігнавши навіть Китай! 

Як так вийшло, де в Україні качають найбільше меду і чому наш бджолиний бізнес все частіше працює в тіні — розбиралася команда Zemliak.com за даними інфобуку «Агробізнес України 2024/2025».

Що з пасіками та де медова столиця?

Війна, мінування полів та здорожчання всіх ресурсів сильно вдарили по пасічниках.

Станом на початок 2025 року в Україні нарахували 2,2 млн бджолосімей — це на 6,4% менше, ніж роком раніше. Загалом за сезон офіційно викачали 53 тисячі тонн меду (падіння на 7,6%).

Але бджолина мапа країни дуже нерівномірна.

1. Хмельниччина — абсолютний чемпіон. Тут стоїть 295 тисяч вуликів, які дали понад 6 тисяч тонн меду. Це головна медова провінція країни.

2. Житомирщина — дика ефективність. Вуликів тут не найбільше (151 тисяча), але меду качнули добре — 5,5 тисяч тонн! Поліські бджоли працюють за двох.

3. Центр і Південь тримають марку. Кіровоградщина (4,9 тис. т), Вінниччина (3,8 тис. т) та Миколаївщина (3,7 тис. т) стабільно виїжджають за рахунок полів соняшнику та ріпаку.

4. Південний схід у кризі. На Херсонщині (0,34 тис. т) та Запоріжжі (0,45 тис. т) пасіки на межі виживання. Землі заміновані, бджіл під обстрілами на кочівлю не повезеш.

Головний секрет ринку: мед із «тіні»

А тепер той самий парадокс. Офіційно в країні виробили 53,5 тисячі тонн меду. А на експорт за кордон у тому ж році ми вивезли... 85,8 тисячі тонн! Як можна продати за кордон більше, ніж зібрали всередині країни? Нам що, бджоли контрабанду з космосу возять?

Ні, все набагато простіше. Наш медовий бізнес — тотально «сірий». 

Тисячі дрібних пасічників у селах тримають по 20-50 вуликів, качають мед для себе і сусідів і ніде не реєструються, щоб не зв'язуватися з податками та бюрократією. 

Автори анфобуку «Агробізнес України 2024/2025» чесно визнають: реально меду в Україні збирають удвічі більше, ніж каже статистика. А «світиться» цей мед лише тоді, коли великі експортери скуповують його по селах відрами, зливають у бочки й везуть на митницю.

«Значна частина внутрішнього виробництва залишається в тіньовому обігу через високий рівень неформальності в галузі, де реальні обсяги виробництва оцінюються вдвічі вищими за офіційні. При цьому одночасно з поглибленням політики євроінтеграції українським виробникам доведеться адаптуватися до жорсткіших стандартів якості та простежуваності продукції, аби відповідати нормам ЄС», — кажуть аналітики. 

АГРОБІЗНЕС УКРАЇНИ 2024/25: новий випуск

СКАЧАЙТЕ БЕЗКОШТОВНО

Скільки ми на цьому заробляємо і хто купує?

Мед — це чиста валюта для України. За сезон солодкий експорт приніс країні 167 мільйонів доларів.

Ми впевнено тримаємо статус постачальника меду №1 в ЄС. На європейському ринку ми продали меду на 102,7 млн доларів, посунувши на друге місце навіть дешевшу китайську продукцію (84,3 млн $).

ТОП-5 країн, які найбільше купують український мед:

1. Німеччина — забирає левову частку (на $37,3 млн). Німецькі солодощі та ліки масово робляться на нашому меду.

2. США — купують на $24,4 млн.

3. Польща — $18,3 млн.

4. Франція — $18,2 млн.

5. Бельгія — $13,7 млн.

Що далі?

Поки що все красиво, але європейці починають закручувати гайки. Головна вимога Європи на майбутнє — це простежуваність (Traceability). Вони хочуть знати походження кожної банки меду: на якому полі літала бджола, у якого дядька в селі стояв цей вулик і чи не заважали тому меду антибіотиками.

Для наших пасічників це означає одне: ховатися в тіні далі не вийде. Якщо хочеш, щоб твій мед купували за євро, доведеться офіційно реєструвати пасіку, отримувати ветеринарні паспорти й показувати чисті документи. Хто перший адаптується до європейських правил — той і буде в плюсі.