На Сумщині пройшов фестиваль за участі всіх культурних діячів громади

Фестиваль

На Сумщині у с. Нова Слобода на Путивльщині 19 серпня відбувся фестиваль «На гостини до горюнів». 

Гостей розважали співами, пригощали традиційним горюнським чаєм та проводили екскурсії до місцевого музею.

Пише про це Суспільне.

Горюни — це субетнос, який з’явився на території нинішнього сумського Полісся у 16-му столітті. У Новослобідській громаді горюни живуть й до нині. 

У Новій Слободі влаштували кілька локацій з фотозонами. Одна з таких — від мешканців Червоноозерського старостинського округу.

«Привезли от – наші кізоньки, пшеничка наша, що вродила цьогоріч. У нас у цьому році врожай великий. Там бичечок – ми теж вирощуємо, м'ясо даємо»,  — розповідає учасник фестивалю Юрій Вознюк.

Також є п'ять куренів, де гостей фестивалю пригощають відвідувачів автентичними стравами горюнів.

«Картопляники із капустою, клинушки давні на соді, на старокваші слобідській, млинці з сиром домашнім. Все смачне, свіже. Медок свій. Старовинні слобідські рецепти. Від бабусь та мам передавались»,  — розповідає учасниця фестивалю Надія Калінкова.

Готують у Новій Слободі за давніми рецептами й напої.

«Чай горюнський — мазівський звичайно, він — найсмачніший. Дуже заспокоює, такий приємний аромат і смак»,  — говорить відвідувачка фестивалю Катерина Конюх.

Музей горюнської культури розмістили у хатинці за пів кілометра від місця самого фестивалю.

«Там, де хатинка — унікальний музей. Мені там дуже сподобалося, і там на подвір’ї якийсь колектив співав, здається «Ярославна», дуже гарно співали. І екскурсоводи-жінки говорять на якомусь діалекті, можливо, горюнське. Воно незвичне, але дуже цікаве»,  — говорить відвідувачка фестивалю Тетяна Терєнова.

На ґанку музею співали пісні колективи, які потім представлятимуть їх на головній сцені фестивалю. У путивльського колективу «Ярославна» в репертуарі має до 40 горюнських пісень.

Марина Дядкова вишиває рушника за зразком своєї прабабусі-горюнки.

«Горюнська культура, горюнський візерунок. У мене прабабуся вишивала, а я це роблю за її зразком. Вони дрібні та взагалі вони дрібно вишивали, а я це роблю крупніше»,  —  говорить учасниця фестивалю Марина Дядкова.

Проводили також майстер-класи, де можна було приміряти на себе роль — прялі.

«Вирішила долучитися до такого мистецтва — прядіння, але з’ясувала, що це досить складно. Це така робота тут потрібно працювати й ногою, й рукою, та ще й думати, щоб все було правильно. І з першого разу звісно не вийшло, оскільки там вовна трішки пішла не так, як треба, але завдяки майстер-класові далі вже навчилася і в принципі, можна займатися»,  — розповідає про свій досвід відвідувачка фестивалю Наталія Гоголь.

Начальниця відділу культури Новослобідської громади Тетяна Лучанінова розповідає, що горюни — це субетнос, він унікальний на Сумщині: змішаний із білоруським, російським і українським.

«Кажуть, що є багато легенд, чого воно так вийшло. Хтось каже, що сюди з’їхалися люди й своєю культурою поділилися, і ось такий субетнос народився. Особлива мова, особлива гастроспадщина, особливий фольклор, якого немає ніде на Сумщині», —  говорить Тетяна Лучанінова.

У другій половині дня стартував п’ятигодинний марафон від колективів із чотирьох областей України: до Сумщини на фестиваль горюнів приїхали гості з Чернігівської, Полтавської та Донецької областей.