Дачні ділянки треба прибирати із сучасного землеустрою — Андрій Мартин
В Україні як спадок від радянського союзу залишилися так звані «дачні» та «садові» земельні ділянки. Цей радянський «винахід» у землекористуванні можна потроху переосмислювати лише зараз, коли ми інтенсивно позбавляємось тоталітарного спадку.
Про це написав Андрій Мартин, український вчений, завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України, член правління Спілки землевпорядників України.
«Садові ділянки в умовах тотального дефіциту та економічних проблем стали чудовим інструментом для маніпулювання свідомістю «радянської» людини, яка, навіть не усвідомлюючи цього, жила в умовах реальної бідності та відсутності доступу до якісних рекреаційних послуг», — певен Андрій Мартин.
За словами українського науковця, індивідуальне садівництво, яке пропагувалося як спосіб «вирватися з сірих бетонних коробок міських квартир» насправді ставало джерелом забезпечення мільйонів сімей продуктами власного виробництва, використовуючи для цього час, який людина в нормальній країні присвятила б відпочинку та відновленню сил і здоров’я.
«Власне, саме завдяки радянській «дачній культурі» навіть зараз є багато людей, які абсолютно щиро вважають, що посадка картоплі і її викопування є формою відпочинку. І мені інколи буває дуже важко стриматися, щоб не почати пояснювати таким людям, що важка непрофесійна фізична праця на землі найчастіше не має нічого спільного із релаксацією та оздоровленням», — переконаний Андрій Мартин.
При цьому радянська влада ретельно слідкувала, щоб садові ділянки раптом не стали чимось більшим, ніж місцем тимчасового прикладання праці у «вільний від основної роботи час»: мінімальна площа землі у 500-600 кв.м, садовий будиночок повинен був мати не більше одного поверху та не більше 25 кв.м житлової площі без постійного опалення.
Через обмеженість ресурсів та тотальний дефіцит садові кооперативи, замість об'єднання, часто ставали місцем інтриг та конфліктів.
Сьогодні дачі та садові будинки залишаються популярними в Україні, проте вони швидко еволюціонують від простих хатинок до комфортних заміських будинків, що виконують функцію вторинного житла. І це лише підкреслює, наскільки далеко ми відійшли від радянських часів.
«Садові ділянки — це не просто маленькі клаптики землі. Це землевпорядна спадщина радянських часів, яка ще довго має нагадувати про реальну бідність та дефіцит тих часів. Це був спосіб тоталітарної влади тримати народ під контролем, надаючи лише мінімальні можливості для виживання та самозабезпечення. І такі речі важливо розуміти сьогодні, коли ми живемо в вільній Україні, що бореться за своє майбутнє», — запевняє Андрій Мартин.
Нині в Україні дачних або садових ділянок нараховується понад 2,6 млн, при чому до війни кількість таких ділянок, які є одним із символів «радянського способу життя», постійно зростала завдячуючи закріпленій у вітчизняному земельному законодавстві можливості безоплатно дерибанити із відповідними призначеннями державні та комунальні землі.