Аграріям розповіли про податкові проблеми з орендою невитребуваних паїв
Управління земельними ресурсами в агросекторі часто пов’язане з орендою невитребуваних земельних часток (паїв) у територіальних громад.
На перший погляд, цей процес нагадує звичайну оренду комунальної землі, проте юридична природа таких ділянок є зовсім іншою, що суттєво змінює правила оподаткування для аграріїв.
Про це наголошують юристи, передає Zemliak.com.
Головна відмінність полягає в тому, що невитребуваний пай не є комунальною власністю. Це земельна частка, на яку власник або його спадкоємець ще не оформив право власності. Громада в цьому випадку виступає лише тимчасовим управителем, а сам договір оренди діє виключно до моменту, поки законний господар не зареєструє свої права на ділянку.
Податкові експерти виділяють три ключові нюанси, які аграріям необхідно враховувати під час звітування:
- Оскільки невитребувані паї не належать до державної чи комунальної власності, кошти за їх використання не вважаються класичною орендною платою за землю в розумінні Податкового кодексу.
- Суми такої орендної плати не потрібно відображати у декларації з плати за землю.
- Цей платіж класифікується як звичайне цивільно-правове зобов’язання, а не як податковий збір.
Якщо орендовані невитребувані паї належать до сільськогосподарських угідь, агровиробник — платник єдиного податку 4 групи — зобов'язаний включити їхню площу до загального об’єкта оподаткування. Нарахування єдиного податку за ці ділянки стартує чітко з дати державної реєстрації права оренди.
Пільга, яка звільняє невитребувані паї від розрахунку МПЗ, втрачає силу, як тільки територіальна громада передає ці землі в користування.
З моменту укладання договору обов'язок нараховувати та сплачувати МПЗ повністю переходить на орендаря. Водночас аграрій має законне право врахувати у виконання МПЗ 20% від суми витрат на орендну плату, оскільки орендодавцем у договорі виступає орган місцевого самоврядування (юридична особа).