У Ягідному запустили аудіогід про 27 днів російського полону

Село Ягідне на Чернігівщині стало одним із найстрашніших символів російської окупації.

Щоб зберегти пам’ять про трагедію і водночас захистити жителів від повторної травматизації, тут презентували унікальний проєкт — аудіогід «Ягідне. Село в полоні».

Про це стало відомо від Суспільного.

У березні 2022 року російські військові перетворили підвал місцевої школи на справжній концтабір, де на площі у 197 квадратних метрів понад 360 людей (від немовлят до стареньких) утримували в нелюдських умовах протягом майже місяця.

Ідея створення аудіогіда належить Лабораторії журналістики суспільного інтересу. Ягідне постійно відвідують іноземні делегації, журналісти та гості, і кожна така зустріч змушує людей знову й знову переживати жахіття окупації, розповідаючи свою історію.

«Ми створили його з думкою про мешканців Ягідного. Їм неймовірно важко щоразу повертатися в ті спогади, проводячи екскурсії для нових груп», — зазначає Наталія Гуменюк, директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу.

Аудіогід триває близько 40 хвилин і повністю побудований на прямих свідченнях тих, хто вижив у тому підвалі. Це не сухий перелік фактів, а голоси реальних людей, які розповідають про побут у полоні, розстріли, нестачу повітря та смерті односельців, імена яких вони занотовували прямо на стінах підвалу. Один із мешканців, Іван Польгуй, який досі періодично проводить екскурсії підвалом, зізнається: кожне слово дається важко. Для нього аудіогід став можливістю передати естафету пам'яті технологіям, які не втомлюються і не відчувають болю.

Читайте також: Громади Чернігівської області: як жили люди в російській окупації

Аудіогід доступний для кожного відвідувача. Щоб зануритися в історію, достатньо мати смартфон та навушники:

• QR-коди розміщені на паркані біля входу до школи та безпосередньо всередині підвалу.
• Сканування коду відкриває доступ до аудіодоріжки.

Село Ягідне — це місце, де світ побачив справжнє обличчя «руського міра». Створення таких цифрових пам'яток дозволяє музеєфікувати трагедію, зберігаючи докази воєнних злочинів для майбутніх судів та пам'яті поколінь, при цьому виявляючи емпатію до тих, хто пройшов через це пекло.