У найменшому селі Закарпаття досі живуть люди

У селі Чікош (Чикош-Горонда) на Закарпатті залишилося кілька сімей. Колись воно було процвітаючим селом. Це колишні володіння графа Шенборна. 

За радянських часів у селі Чікош облаштували племінну станцію, де вирощували биків бурої карпатської породи на розплодок. У девʼяностих господарство занепало. 

Про це ідеться у відеоблозі Вікторії Андрусів.

Колись у селі працювала ферма, на території залишилися трактори та комбайн. Також працював фельдшерсько-акушерський пункт. Приміщення, де колись жив управляючий маєтками графа, розібрали на цеглу, знищивши таким чином памʼятку історії.

«Сьогодні село пустує. Єдине місце роботи, де працює кілька людей – реабілітаційне відділення психіатричної лікарні, що знаходиться неподалік», — ідеться у відео.

У селі самотньо проживає літній чоловік, який після інсульту не може самостійно себе обслуговувати. Іван отримує допомогу від брата, однак переїжджати нікуди не хоче. Тут його батьківське гніздо. 

Довідково: в селі знаходиться цікавий архітектурний об'єкт, взірець чехословацької соціальної інфраструктури. Це п'ять з'єднаних між собою будинків, кожен на дві сім'ї. В радянській час тут була військова база із великими підземними замаскованими горизонтальними бункерами, в яких зберігалися ядерні боєголовки. Після спішного розформування наприкінці 1990-початку 2000-х рр. бункери були частково зруйновані, однак їх основа залишилась і могла б бути використана для створення туристичної атракції, влаштування військово-спортивних ігор, об'єкту сучасного мистецтва тощо.