Після служіння в Парижі повернувся відроджувати українське село

Отець Іван Городицький ще з дитинства мріяв стати дизайнером інтер’єру, але одягнув священницьку рясу. Зараз він — парох села Ладанці, що на Львівщині, де проживає всього 300 людей. 

Пише про це видавництво ШоТам.

Народився священник в Дрогобицькому районі. Навчався у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

«Я ще з дитинства любив робити всілякі креативні штуки, майстрував коробки зі старих перин та займався рукоділлям. Тому хотів навчатись на дизайнера інтер’єру.  Але обрав для себе інший напрям і пішов навчатись у духовну семінарію», — каже Отець Іван.

За словами Івана Городицького, під час навчання в старших класах він напросився у підмайстри до швачки, яка обшивала семінарію. Вони шили одяг для священників, ряси, головні убори та церковні скатертини. Так він став церковним кравцем.

«Після навчання мене висвятили на диякона Стрийської єпархії УГКЦ. Тут я служив 6 місяців, поки не поїхав до Парижу,де прослужив 8 місяців», — зазначив Отець Іван.

Потім за власною волею служитель повернувся додому, щоб працювати на церковній ниві з парафіянами.

«Якось єпископ запропонував мені проїхатись разом у невеличке село. Це були Ладанці та Пнятин. Я не знав, що там мають замінити священника, як і не знав, що це матиме якесь відношення до мене», — розповів Іван.

Єпископ сказав до тої когорти людей, що забирають їхнього священника, але дадуть іншого. Це була перша несподівана зустріч з парафіянами.

«Він навчить вас шити та розмовляти французькою»,  — промовив єпископ до натовпу, відрекомендовуючи Івана Городицького.

Згодом назбиралося десь 16 ентузіасток, які по черзі приходили до парафіяльного будинку і я розповідав, як це має відбуватися. Отець Іван займався шиттям, а вони вишивкою. Кожне релігійне свято має свої особливості і щодо церковного одягу. 

Довелось зіштовхуватись і з критикою. Люди в селі не розуміли, що ж там роблять, хотілось би послухати. Мовляв, два місяці жінки туди ходять, але не зрозуміло, що ж там відбувається. 

Вперше новостворений хор заспівав Воскресну утреню, яка змусила просльозитись не одну присутню душу. І це був перший чудовий результат спільної праці. 

«Я одночасно і службу проводив, і диригував нашим хором. А коли опублікував виступ у Фейсбуці, то отримав багато схвальних відгуків від друзів з України та з-за кордону»,  — візначив Отець Іван.

А ще жительки Ладанців тепер вміють співати і голландською, і французькою, і церковнослов’янською, і польською. Таким чином вони не тільки увиразнюють свій спів, але й зберігають ті традиції, які були тут у селі споконвіку.