Селяни з Малої Олександрівки після деокупації ворогують між собою

У селі Мала Олександрівка, що на Херсонщині, після звільнення від росйських окупантів між селянами періодично спалахують конфлікти. Із приходом ЗСУ селяни почали один одному масово закидати обвинувачення у співпраці з окупантами.

Про це повідомляє Hromadske.ua.

«Свєта Вишкварка, по-сільському Цапелька, жила з руським. Сусідка бачила, що він її подвір'ям ходить, як у себе вдома. У трусах, з чашечкою кави. Натягла повну хату добра, від наших же людей, які виїхали! А син її по форточках лазив. А як наші військові село звільнили, такий балалай у себе на городі встроїла — спалила все. Вона є в чаті «Зрадники Бериславщини», — розповіла місцева жителька..

До вторгнення росії в селі мешкало 1542 людини, в окупації лишилося 352. Ті, хто виїжджав і повернувся, застали свої будинки й двори потрощеними внаслідок вибухів. А крім того, пограбованими. Відразу думали на росіян.

Читайте також: Мешканці села на Харківщині бойкотують місцевих колаборантів

Та згодом мешканці Малої Олександрівки стали розуміти, що, крім окупантів, хатами лазили місцеві. Хтось у когось побачив свою каструлю, газовий балон чи візок. Знайшлися і свідки, які побачили, хто ночами виламує ломиком двері у сусіда, скубе ворогам чужих качок і фарбує фасад будинку вкраденою фарбою.

Ті, хто виїхав із села, автоматично вважають колаборантами тих, хто залишився.

«Пили з руськими, жили, дружили, помагали, крали». Мовляв, «лишилися в окупації, розуміючи, що треба дихати з ворогами одним повітрям і жити за їхніми законами, а отже, це їх влаштовувало», — кажуть люди.

Однак є інша сторона.

«Другі заздрять першим, які отримували виплати як внутрішньо переміщені особи. І хочуть, щоб їх жаліли через пережите, бо вони голодували, ховалися в погребах і постійно боялися. До того ж мають пояснення, чому не виїхали: берегли майно, не могли залишити немічних родичів тощо», — пише видання.

За словами місцевих жителів, був випадок як місцева жінка з сином відкрили магазинчик, де торгували намародереним. Він і ходив у руській формі. То як ЗСУ зайшли, мати напилася таблеток і померла. А син вчадів. Чи сам, чи помогли. В сусідніх селах і хати палили, а люди чекають, що поліція розбереться.

«Деякі наші з руськими дружили, водку пили, воровали разом. Ми ж їх знали голодранцями, які попропивали все. А в окупації зраділи, що стало беззаконня, анархія — усе можна. У хатах у них знаходили килими, телевізори, такі телефони, що ми не можемо собі позволити. Поначіпляли на себе чужі костюми й ходять. А зараз люди пізнають у них свої речі, вимагають назад. А вони: «Приходьте до нас тіки з прокуратурою», — розповідають місцеві жителі.

Як повідомили в поліції, за останні 6 місяців у районі завели більше кримінальних справ, ніж за минулі сім років. Але невідомо, чи всі дійдуть до суду і під яку статтю. Бо «жити з росіянином» чи «пити з росіянином», за словами правоохоронців, не вважається злочином.