ВРУ розгляне проєкт Закону про деколонізацію найближчим часом — УІНП

До кінця березня 2023 року депутати ВРУ планують розглянути в сесійній залі проєкт закону про повну деколонізацію гуманітарної сфери України.

Про це в коментарі Zemliak.com розповів Ігор Каретніков — начальник відділу аналізу українського державотворення Управління наукового забезпечення політики національної пам’яті Українського інституту національної пам’яті.

«До кінця цього тижня 26 березня народні депутати мають голосувати за проєкт про деколонізацію. Можливо, текст документа матиме якісь зміни, але прийняття такого Закону поставить крапку в багатьох питаннях щодо уніфікованих правил позбавлення України від імперського, постімперського, радянського символізму, інших символів російської імперської гегемонії в українському публічному просторі, культурі, освіті, архітектурі, засобах масової інформації (медіа), топоніміці», — зазначив експерт.

Нагадаємо, восени 2022 року у парламенті було зареєстровано законопроєкт №7721 «Про деколонізацію гуманітарної сфери України».

Ініціаторами такого документа є депутати Микола Княжицький, Володимир В’ятрович, Гео Лерос та інші народні обранці.

Читати більше про проєкт Закону щодо деколонізації

Автори проєкту хочуть запровадити обмеження на пропаганду ідеології «русского міра» та іншої антиукраїнської, проросійської пропаганди, поширити заборону на трансляцію/ретрансляцію телевізійних і радіопрограм не лише на суб’єктів у сфері інформаційної діяльності, але й на інших осіб, заборонити використання пов’язаних з російською імперією назв та імен в об’єктах топоніміки, найменуваннях освітніх і культурних закладів тощо.

Законопроєкт передбачає:

• встановлення принципів державної політики деколонізації (як ті, що були реалізовані раніше в раніше прийнятих законах України, так і ті, що запроваджуються цим законопроєктом)
• встановлення заборони антиукраїнської, проросійської пропаганди, до якої включається в тому числі поширення матеріалів, заснованих на ідеології «русского міра», тверджень щодо російського імперіалізму та месіанства, приниження України та національної гідності українців тощо
• розширення раніше запровадженої заборони трансляції ретрансляції телевізійних і радіопрограм держави-агресора також на російські ОТТ-сервіси, готелі, громадський транспорт, заклади громадського харчування тощо
• закріплення критеріїв для ідентифікації російських суб’єктів у сфері медіа, які дозволяють не обмежуватись лише формальними ознаками місця реєстрації, а керуватись відповідним контентом
• визначення умови встановлення пам’ятників, присвячених будь-яким фізичним особам, подіям в історії України та світу, використання їх імен в найменуваннях закладів культури, освіти з метою недопущення глорифікації осіб, які використовуються в антиукраїнській пропаганді або самі займались такою пропагандою
• реакція на невиконання релігійними організаціями, керівний центр яких розташований ув державі-агресорі, вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в частині найменування.

Приміром, в ч. 10 п. 2 ст. 5 «Заборона антиукраїнської, проросійської пропаганди» зазначається, що окремими різновидами антиукраїнської, проросійської пропаганди є: «заперечення автокефалії Православної церкви України та її канонічного статусу, правової бездоганності Томосу про автокефалію Православної церкви України, що ґрунтується на скасуванні Константинопольським патріархатом неправового рішення Московського патріархату про підпорядкування Київської православної митрополії в 1686 році».