Марія Шевчук з Галичини ламає стереотипи про чоловічу роботу

Помилково вважати, що робота бджоляра під силу тільки чоловікам. Вже не рідкість, коли серед вуликів можна побачити жінку.

Марія Шевчук з Івано-Франківщини одна з тих, хто змогла зламати стереотипи про чоловічу роботу. Так, після школи вирішила вступити у Рогатинський радгосп-технікум, де остаточно визначилася з фахом — «бджолярство».

Про це пише Репортер.

«Ми проходили практику на пасіці, всі боялися, тікали, а мені навіть не важливо було, яка в мене маска — бігла заглядати у вулики, — пригадує жінка. 

У 1985 році Марія Шевчук закінчила Львівський зооветеринарного інституту, а за рік переїхала до Калуша та одразу зайняла посаду районного зоотехніка по бджільництву.

«Я відповідала за всі колгоспні пасіки, робила ревізії, але своєї не мала, хоч і дуже хотіла. Мені голови колгоспів офіційно дозволили мати по кілька своїх сімей у Сівці-Войнилівській, Бабині Зарічному й Верхні. Я їхала по роботі й заодно біля своїх вуликів ходила», — каже Марія Шевчук.

Бджолярка розповідає, що через роботу не змогла поїхати на зустріч випускників. Коли вона разом з іншими пасічниками вночі вантажила пакети бджіл на Польщу, то неякісний костюм прорвався і її в обличчя вкусило близько 40 бджіл.

«Я настільки запухла, що ледь очі відкривала. Тоді зрозуміла, що точно переношу бджоли, бо люди від того й помирають», — ділиться Марія.

Коли колгоспи розпалися, Марії довелося починати все з нуля. Її кликали викладати бджільництво до Львова, Києва, але вона відмовилась — вирішила остаточно залишитися в Калуші.

Відкрила свій магазин, заснувала ГО «Калуське міжрайонне товариство бджолярів-любителів».

Нині наголошує, що у справі пасічника, як і в будь-якій іншій галузі, прогрес — перш за все. Тому вона завжди намагається їхати на всеукраїнські та міжнародні конференції бджолярів, аби привозити до Калуша інноваційні методики.